– А як щодо семи фунтів масла по шилінгу й три пенси, палички сургучу і чотирьох коробок сірників?
– Розішли іще раз усі рахунки усім боржникам «із глибокою повагою, – порадив Рудий.
Через деякий час вони почули якийсь шум у крамниці, так наче хтось штовхнув ухідні двері. Вони вийшли з підсобки. На прилавку лежав конверт, а поряд стояв поліцейський і щось записував у блокнот!
З Квашеним ледве припадок не стався, він почав гавкати, гавкати і мало не кидатися на поліцейського.
– Укуси його, Квашений, укуси! – шипів Рудий з-за бочки із цукром. – Це ж просто німецька лялька!
Поліцейський і далі щось занотовував у записникові; двічі він наслинив олівця в роті, а один раз вмочив його в патоку.
Квашений гавкав, аж поки не захрип. Але поліцейський так і не звернув на нього уваги. У нього були очі з бусинок, а шолом пришитий до голови нитками.
Нарешті під час останньої спроби кинутися на поліцейського Квашений помітив, що крамничка порожня. Поліцейський зник.
Проте конверт залишився.
– Як ти гадаєш, він часом не пішов, щоб привести справжнього поліцейського? Боюся, що мене заберуть, – сказав Квашений.
– Ні, – відказав Рудий, який саме розпечатав конверт, – це тарифи й податки. Три фунти, 19 шилінгів, 11 пенні й 3 фартинги.
– Це вже остання крапля, – зітхнув Квашений. – Доведеться закривати крамницю.
Вони зачинили віконниці й з’їхали. Але залишилися жити по сусідству. Правду кажучи, деякі б хотіли, щоб вони помандрували кудись набагато далі.
Рудий тепер мешкає біля кролячого селища. Я не знаю, яке в нього тепер заняття, але виглядає він солідно й удоволено.
А Квашений працює єгером.
Закриття крамнички спричинило великі незручності. Табіта Хап негайно підняла ціни на всі товари аж на півпенні, і вона й далі відмовлялася давати кредит.
Звісно, існують роз’їзні торговці – м’ясник, рибалка й Тімоті Пекар.
Але ж не можна жити на одних булочках із кмином, і бісквітах, і здобах, навіть якщо бісквіти такі смачнючі, як у Тімоті!
Через деякий час містер Джон Вовчок разом із дочками почав торгувати м’ятними цукерками і свічками. Але в них не було звичних зручних свічок, а для того, щоб винести з магазина свічку довжиною в сім дюймів, потрібно було аж п’ять мишей.
Крім того, свічки, які вони продавали, при спекотній погоді поводили себе дуже дивно.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.
Казка присвячена власникові крамниці Джону Тейлору, який був прикутий до ліжка. Він дуже хотів стати одним з героїв книжок Беатрікс Поттер і казав, що може зійти за мишу вовчка. Беатрікс Поттер увела його в казку як Джона Вовчка.