– Швидше ж, Чарівнику, не можна втрачати ні хвилини! – квапили його дівчатка.
Чарівник кинувся до своєї кімнати й одразу вискочив, як ошпарений:
– Він зник! Випарувався!
– Хто? – сполошилися подружки.
– Не хто, а що! Моя чорна валізка з чарівними інструментами! Її вкрали!
Друзі злякано перезирнулися. Справа набувала дедалі більшої зловісності.
– Це переходить всі межі! – вигукнув Чарівник. – Викрадено все чарівництво Країни Оз!
– Може, це Озма влаштувала? – припустила Бетсі.
– Виключено! – оголосив Чарівник. – Радше якийсь лиходій викрав Озму, а заодно й усі чарівні інструменти, щоб ми не змогли відшукати й покарати його.
– Бідолаха Озма! – вигукнули дівчатка одночасно. – Як же нам тепер бути, Чарівнику?
– Спершу спитаю поради в Глінди, заодно повідомлю їй, що й мої інструменти пропали. Може, вона щось придумає.
З цими словами Чарівник знову скочив на Дерев’яну кобилицю й щодуху помчав на захід. Дівчата не знаходили собі місця від горя. Навіть Латочка притихла. Нічого подібного в країні ще не траплялося. Злодій викрав добру фею Озму! Вони й уявити собі не могли такого нещастя. Але як інакше пояснити зникнення Принцеси?
– Не могла ж Озма зникнути, ні слова не сказавши? – міркувала Дороті. – І навіщо їй Книга подій? Або інструменти Чарівника? Адже вона могла просто попросити. Ні Чарівник, ні Глінда їй ні в чому не відмовляли. Отже, її справді викрав лиходій!
– Невже цей лиходій живе в Країні Оз? – запитала дівчинка Трот.
– А де ж іще? Адже через згубну пустелю пройти неможливо! І хто, крім мешканця Оз, міг знати про Книгу подій та Чарівну картину?
Аж ось до саду забігли хлопчики – Оджо й Ґудзик-розумник. Якщо ви не знаєте, хто це, я розповім вам про них. Оджо раніше жив у країні Жвакунів. Він і досі одягався, як було заведено на його батьківщині – блакитна курточка, блакитні штани до колін, блакитні черевички, блакитний капелюх зі срібними дзвіночками, які весело калатали при кожному його русі.
Щоб врятувати свого дядька, Оджо Щасливому довелося здійснити небезпечну подорож до Смарагдового міста. Тут він і залишився. Разом з ним прийшла Латочка.
Інший хлопчик, Ґудзик-розумник, раніше жив у американській Філадельфії. Одного разу він пішов погуляти й заблукав. Його знайшли Трот і капітан Білл. Разом з ними він і потрапив до чарівної країни.
– Привіт, Дороті! – першим привітався Ґудзик. – Кажуть, Озма пропала?
– Хто каже? – здивувалися подружки.
– Усе місто!
– Звідки вони знають?
– Желея Джемм всім розповіла, – втрутився Оджо. – Вона ходить і всіх підряд запитує, чи не бачив хто Озму.
– Навіщо даремно засмучувати людей! – насупилася Дороті. – Може, Озма ще знайдеться!
– Подумаєш, загубилася, – почав втішати дівчаток Ґудзик, – я сто разів губився, й нічого!
– Це точно, – підтвердила Трот. Вже кому-кому, а їй була відома його звичка губитися, особливо в невідповідний момент. – Але ти не Принцеса, до того ж Озма не загубилася – її викрали!
– Викрали? – здивувався Оджо. – Але ж викрасти Озму міг тільки злодій, а хіба в Країні Оз є лиходії? Що ти мовчиш, Дороті?
– Не знаю, – відповідала дівчинка.
– А я знаю! Я знаю! – радісно застрибала на одній ніжці Латочка. – Озму викрали? Викрали. Викрадач живе в Країні Оз? У Країні Оз! Викрадають тільки лиходії, значить, у Країні Оз є лиходії!
Важко було заперечити проти клаптикової логіки, але Ґудзик не розгубився:
– Я так скажу: якщо Озму викрали, треба знайти й покарати злодія!
– Але хто цим займеться? – зітхнула Трот. – Адже в нас немає ні армії, ні поліції.
– Армія є, – заперечила Дороті, – щоправда, в ній всього лише один солдат й одночасно – головнокомандувач. Пам’ятаєте – з такою зеленою бородою й вусами. І рушниця в нього є. Тільки ніхто його не боїться – адже він мухи не скривдить.
– Солдат завжди солдат, – розсудила Бетсі. – Може, мухи він і не скривдить, а от злодія зуміє затримати! Покличмо його!
– Так він же місяць тому відправився на риболовлю й досі не повернувся! – повідомив Ґудзик. Він завжди все про всіх знав.
– А може, Озма сама знайдеться? – зітхнула Трот. – Адже вона все-таки фея.
Діти весь день говорили на цю тему, та так і не вирішили, хто міг викрасти Озму й навіщо. Надвечір повернувся Чарівник, і по тому, як він, понуро схиливши голову, заїхав у двір, всі відразу здогадалися, що втішних новин немає. Потім на повітряній колісниці, запряженій дюжиною сніжно-білих лелек, прилетіла стривожена й заклопотана Глінда. Майже всі друзі Озми зібралися цього вечора в палаці, щоб обговорити свої подальші дії.
Читать дальше