Ліман Френк Баум - Загублена Принцеса Країни Оз. Історії маленького Чарівника Країни Оз

– Та й навіщо йому твій таз? – пробурчав інший. – Чи варто заради нього дерти одяг і руки об ці кляті колючки?

– Так, – завважив третій, – я краще повернуся додому, накопаю алмазів, золота й зроблю тобі новий. Глянь-но, на мені живого місця немає, тепер і рідна мати мене не впізнає!

Біля підніжжя гори мандрівники натрапили на глибоку ущелину.

– Далі ми не підемо, – дружно заявили юнаки, тож скільки Кейка не голосила, скільки не просила їх, вони не рушили з місця.

Пан Жаба підійшов до ущелини, уважно зміряв її поглядом і звернувся до своїх супутників з промовою:

– Як вам повинно бути відомо, я походжу з породи земноводних, популярно висловлюючись – жаб. Тож з легкістю перестрибну цю ущелину. А ви, жалюгідні людці, змушені будете повернутися назад тим самим шляхом, що й прийшли.

– Із задоволенням, – закричали крикуни й одразу кинулися назад, щоб пан Жаба, бува, не передумав. Залишилася одна Кулінарка. Сидячи на краю ущелини, вона гірко плакала.

– Жінко, – спробував втішити її пан Жаба, – я прощаюся з тобою, але обіцяю: якщо знайду твій дорогоцінний таз, обов’язково поверну його тобі.

– Але я сама хочу його знайти, – схлипнула Кейка. – Може, ви перенесете мене на той бік? Адже ви такий великий і сильний, а я маленька й легка, як пушинка.

Кейка справді була досить тендітною, тож пан Жаба погодився:

– Ну добре. Якщо ти не боїшся впасти, я готовий ризикнути.

Кейка, довго не роздумуючи, стрибнула пану Жабі на плечі, той присів, з силою відштовхнувся задніми лапами, й не встигла Кейка як слід заплющити очі, як вони з легкістю перелетіли і через ущелину, і через густі зарості чагарнику за нею.

Кулінарка зіскочила з пана Жаби, той гордовито випростався, обтрусив пил з оксамитового фрака й, розправивши білу атласну краватку, сказав:

– Я й гадки не мав, що здатний так далеко стрибати. До довгого переліку своїх чеснот я з повним правом можу додати стрибучість.

– О, ви просто чудово стрибаєте! – несамовито вигукнула Кейка. – Ви чудовий і неповторний! Всі будуть у захваті від вас!

– Поза сумнівом, – погодився пан Жаба, – у чужинців напевно викличе захоплення мій зовнішній вигляд. Я вже не кажу про свою мудрість – варто мені відкрити рот, вони замруть від захоплення!

– О, незаперечно, – підтакнула Кейка. – І як вдало, що у вас такий великий і широкий рот, через нього ваша мудрість легко вийде назовні.

– Можливо, природа спеціально створила його таким широким, – глибокодумно мовив пан Жаба. – Але досить про мене, нам слід знайти якийсь притулок, а то ніч застане нас у дорозі.

Жовта країна, як відомо, населена милими й лагідними моргунами. Ними править добрий імператор Залізний Лісоруб. На сході країни Моргунів, ближче до Смарагдового міста, прокладено широкі дороги, побудовані затишні будинки. Живуть тут моргуни, які вирощують жовту кукурудзу й золотисту пшеницю, але чимдалі на захід, тим безлюдніють території, а за східним рукавом річки Моргунки є такі нетрі, в яких ще ніхто не бував. Подейкують, що там живуть дивні істоти, нікому не відомі.

Проте, здолавши ці місця й переправившись через західний рукав Моргунки, знову потрапляєш в обжиту частина краю, яка тягнеться на захід до самого кордону Країни Оз. За ним – згубна пустеля, яка оточує цю чарівну країну з усіх боків і відокремлює її від решти світу.

Захід країни славиться покладами заліза. Тутешні жителі майструють з нього різні речі, які, як відомо, дуже цінуються в Країні Оз – адже вони так яскраво блищать! На жаль, залізо тут зустрічається набагато рідше, ніж срібло та золото. Звичайно, не всі жителі на заході зайняті видобутком заліза. Є тут і ферми, оточені полями пшениці та кукурудзи, є і пасовища, якими бродять численні стада корів. На одну з таких ферм і натрапили пан Жаба з Кейкою, спустившись з гори.

– Диви! – вигукнула господиня ферми, побачивши дивну парочку, яка наближалася до її дому. – Такого я ще не зустрічала, хоч і бачила чимало! Щоб жаба одягалася як чоловік і ходила на задніх лапах! Гей, Війоне, – покликала вона чоловіка, що снідав на кухні, – йди-но сюди й глянь на цю потвору!

Літній фермер так і застиг у дверному отворі, відкривши рота від подиву.