Через кілька хвилин, коли по всьому класу вже шугали літачки, міс Гармидер закликала всіх зупинитися.
Вона вивела клас у хол, де було більше місця, щоби запускати літачки, але й це не задовольнило міс Гармидер.
— Нам потрібна більша висота. Підтягніть сюди ці шведські стінки. Морські птахи стартують зі скель, тож ці шведські стінки будуть нашими скелями. Ось так, просто неймовірно! Ну, давайте!
Міс Гармидер вилізла на шведську стінку, а вслід за нею повилазили дітлахи, стискаючи в руках свої літачки.
— Коли я була маленька, то завжди хотіла бути морським птахом, — сказала Лілія. — Я хотіла бути альбатросом. От якби я народилася альбатросом!
— Справді, міс? — Тереза запитально подивилася на міс Гармидер.
Вчителька справляла враження дуже дивної, проте водночас із нею було якось напрочуд легко і приємно. Відтак Тереза наважилася сказати річ, яку вона ніколи раніше нікому не говорила:
— А я завжди хотіла бути кроликом, — прошепотіла вона.
— О, як чудово! Так, добре, всі вже тут. А тепер один по одному запускайте свої літачки.
Діти почали один по одному кидати свої літачки. Деякі з них одразу ввійшли в круте піке до самої підлоги. Деякі на високій швидкості задирали носи, робили петлю, а тоді повільними спіралями спускалися додолу. Тільки двом-трьом літачкам вдалося пролетіти більш-менш значну відстань. Після кожного запуску відстань, яку пролетів літачок, акуратно відмірювалася довгою рулеткою.
Міс Гармидер і собі зробила літачок. Він шугнув назад над її плечем і врізався в стіну в неї за спиною.
— Ой, а мій летить задом наперед!
Третьокласники розсміялися.
— Міс Гармидер!
— Це що за гармидер? — у кінці холу стояв містер Шрапнель, сердито дивлячись на підлогу, встелену паперовими літачками найрізноманітніших розмірів. — Що тут відбувається? Діти, ви ж знаєте, літачки заборонені.
Міс Гармидер схопила канат, який звисав поруч із нею, і з'їхала по ньому просто до роздратованого директора.
— Містере Шрапнель, ми займаємося серйозним дослідженням: вивчаємо природу польоту. Як ми можемо працювати над темою «Птахи», не розуміючи принципів польоту? Погляньте на мій. Він літає задом наперед.
Вона передала свій літачок містерові Шрапнелю.
— Ну, ви можете мені сказати, чому він літає задом наперед? Дивіться.
Вона розмахнулася, кинула літачок — і він знову зник з очей у неї за плечем.
— Бачите? Я ж вам казала.
Містер Шрапнель підняв літачок. Він почав розгладжувати одне з його крил:
— Думаю, це тому що… — він раптом замовк і сердито нахмурився. — Міс Гармидер, цього немає в розкладі, і я не думаю, що ви повинні заохочувати дітей…
— Це ж природничі науки, чи не так? — перебила його Лілія, дивлячись на директора своїми ясними сірими очима. — Мені здається, літачок Джулі пролетів найдалі, так що вона перемогла. Зараз ми повернемося до класу і подивимося, чи нам вдасться з'ясувати, чому її літачок показав найкращий результат. Ви не підете допомогти нам у цьому, містере Шрапнель?
Директор з жахом відсахнувся і похмуро пробурчав щось про роботу, якої в нього надто багато. Міс Гармидер усміхнулася й повела дітей назад до класу. По дорозі Ребекка прошепотіла іншим дітям:
— Як би я хотіла, щоби міс Гармидер залишилася у нас назавжди. Вона просто надзвичайна!
Але Гленн дивився на речі більш тверезо:
— Вона не залишиться надовго. Ти ж бачила, як на неї дивився наш Шафанель. Він захоче чимшвидше позбутися її, а тоді буде так само нудно, як і раніше. Почекай-но лишень трохи, і сама переконаєшся.
3. Літати, як птахи
Майже як птахи
— Міс Гармидер, — почав містер Шрапнель, походжаючи туди і назад за своїм столом. — Ви повинні усвідомлювати, наскільки важливо дотримуватися правил.
Діти повинні робити те, що ви їм кажете.
Лілія усміхнулася:
— Саме тому я така задоволена, містере Шрапнель. Це прекрасні діти, і вони точно виконували те, про що я їх просила.
Містер Шрапнель перестав походжати, подивився на стелю таким поглядом, ніби почув звідти щось дуже негарне, а тоді повернувся до нової вчительки:
— Вибачте, міс Гармидер?
— Називайте мене на ім'я. Мене назвали Лілією, як квітку. Моя мама чомусь вважала, що я ніжна, тендітна і скромна, як лілія, правда, особисто я схильна вважати, що за духом мені ближча кульбабка, хоча це, звичайно, не звучало би, ви тільки уявіть — Куль бабка Гармидер!
— Міс Кульмидер! — заволав директор. — Вислухайте мене уважно, будь ласка. То ви мені говорите, що справді наказали дітям зробити паперові літачки, вилізти на шведську стінку і запускати їх у холі?
Читать дальше