Клаус Гаґеруп: Маркус і Діана. Світло Сіріуса

Марікка запримітила м’яку зморшку навкруг Робертових уст, тож її цікавило, чи й справді він був такий крутиголова, якого із себе удавав. Звісно, їй нема до того ніякого діла, але вона просто хотіла йому сказати таке: хоч би яким самотнім він почувався, нехай знає, що в Норвегії в нього завжди є одна безробітна юна актриса, котра його розуміє. Він не мусив відповідати, але якщо то його не надто обтяжить, вона буде страшенно рада, якщо він надішле її меншому братові Маркусові Сімонсену свій автограф. Маркус — славний хлопець, але, на жаль, не наважується писати сам. Власне, він неймовірний страхополох. Атож, можливо, навіть більшого страхополоха, як він, ніде й немає. Він боявся всього, чого тільки можна було на цьому світі боятися: висоти й темряви, велосипедів, льодовиків і дівчат.

І поки він писав того листа, то розчулювався дедалі більше й більше, а після слів «…та понад усе він боїться бути Маркусом» так розчулився, що пустив сльозу, і кілька сльозин крапнуло на папір. Він розтер їх по аркушу й трохи розвіз чорнило. Вийшло гарно, але й не зовсім. Начебто чогось не вистачало. Хтозна, чого саме.

— В тебе щось сталося, Маркусе?

У дверях стояв Монс. Він занепокоєно дивився на сина.

— Та ні, тату.

— Ти плачеш?

— Hi.

Здавалося, що Монс зараз ляпне якусь нісенітницю. Та останньої миті він передумав, кивнув і сказав:

— Розумію.

Маркус усміхнувся:

— Та я знаю.

— Тобі прийшов лист.

— Лист?

— Так… з Гортена.

Він подав Маркусові великий сірий конверт.

— Ти його не розпечатаєш?

— Це особистий лист, тату.

— Ну що ж, — мовив Монс і поволі рушив до дверей.

Відчинивши їх, він обернувся.

— На випадок чого я сидітиму у вітальні.

Маркус не відповів, і Монс тихенько причинив за собою двері.

То був не лист, а фотокартка: Маркус Сімонсен Охоронець Молодший розмахував руками. Вираз його обличчя був дуже сердитий. «Діана» Мортенсен стояла позад нього. Вона променисто всміхалася й дивилася на Маркуса великими здивованими очима. Внизу на фотокартці було написано: «МАРКУСОВІ — ВІТАННЯ ВІД СІРІУСА».

Він поклав фотокартку на стіл і помітив, що його сум розвіявся. Тепер до нього повернувся добрий гумор. Він глянув на лист Робертові де Ніро, взяв ручку й дописав унизу сторінки: «Я і є той Маркус».

Потім він задоволено зітхнув, згорнув аркуша й пішов до вітальні, де сидів батько, вдаючи, ніби читає газету.

— Це від Ді… від Метте, — сказав Маркус і простягнув йому фотокартку.

— Та я так і подумав, — сказав Монс. — Як приєм… А чого тут написано «вітання від Сіріуса»?

— А того, що все то було дуже давно, — відповів Маркус Сімонсен і зашарівся.

Великий Вибух ( англ .). (Тут і далі примітки перекладача .)

Генрік Арнольд Верґеланн (1808–1945) — класик норвезької літератури.

Жодних проблем ( англ .).

«Дональд» — розважальний комікс для дошколят.

Гортен — містечко в Норвегії.

Раз плюнути ( англ .).

Веґард Улванґ — один із найкращих норвезьких лижників, якого в Норвегії називають Вікінг Веґар.

О.К. — okay — гаразд ( англ .).

Ґуннар Рейсе-Андерсен (1896–1964) — класик норвезької літератури.

Маленький лорд Фонтлерой — кучерявий хлопчик в ошатному костюмчику, герой популярної книжки для дітей англо-американської письменниці Френсіс Елізи Годґсон Бернетт (1849–1924).

Гаразд, сер ( англ .).

Гуффі та бабуся Дак — герої «Качиних історій» Волта Діснея.

Дональд і Доллі — герої «Качиних історій» Волта Діснея.

Я подзвоню тобі сказати, що кохаю… ( англ .).

Ми йдемо! ( англ .).

Руальд Амундсен (1872–1928) — норвезький полярний мандрівник і дослідник, що загинув під час пошуків італійської експедиції в Арктиці.

Тіволі — мистецьки спланований парк, закладений у Копенгагені 1843 року, де є безліч квітників, водограїв, атракціонів і надзвичайної краси палац.

Зупиніть божевілля (англ.).

Гравець у гольф ( англ .).

Трохи перефразований перший рядок національного норвезького гімну «Як ми любимо цю країну», написаного 1859 року письменником Б’єрнстьєрне Б’єрнсоном.