Євген Наумов: Чарівна круговерть

...ЗВИЧАЙНІСІНЬКІ АВТОМОБІЛІ!

Вони заповнили весь шлях, їхні фари яскраво освітлювали смугасту планку з палаючим червоним оком та жваву смугасту фігурку за нею. Автомобілі сердито буркотіли. Та не просто буркотіли, а, виявляється, розмовляли між собою!

Варя і Малько-Ванько розуміли кожне їхнє слово!

А говорили вони ось про що.

- Цього разу тобі пощастило! - величезний Ваговоз грізно поводив фарами. - Та ще попадешся. Все одно від нас не втечеш!

- Назад тобі немає вороття! - пихато заявив блискучий Лімузин. Тепер ми самі собі господарі...

- Тільки поткнись ще, Рукастику-Смугастику! - заверещав схожий на жучка маленький автомобільчик. - Скінчились ваші часи, Рукастики-Смугастики...

- Дружки-Кружки! - підхопив хтось.

- Трикутники-Супутники!

- Ратники-Порадники! - вигукували з усіх боків навперебій.

А Рукастик-Смугастик хвацько стрибав і кричав:

- Не боюсь! Не боюсь! Ось почекайте, прийде великий Знавець-Моргунець з своєю дружиною, він швидко наведе порядок. Він вам управить свічки!

Машини ще дужче забубоніли.

- Знавець-Моргунець з своєю дружиною ув'язнений у кам'яному Триколірному замку, - відповів Лімузин. - І ми не дозволимо випустити його звідти. А країна Чарівна Круговерть тепер під нашою владою.

Рукастик-Смугастик насмішкувато взявся в боки:

- Хто ж вам дав таку владу?

І автомашини хором відповіли:

- Це зробили дурненькі й неслухняні Малько-Ванько й дівчинка Варя. Хвала і слава їм!

І вони заспівали:

А зараз ми влаштуємо

Гуляння хоч куди!

І всіх Знавців,

всіх Моргунців

Під три біди,

під три біди!

Тут чиїсь фари мало не засліпили Варю і Малька-Ванька.

- Ось вони! - пролунало багатоголосе ревіння. - Ось вони, наші нерозумні визволителі!

Щось підхопило дітей і підняло у повітря високо-превисоко! Це Екскаватор схопив їх своєю металевою лапою, проніс у повітрі й опустив на майданчик Автовежі.

- Вперед! Гайда на площу! - гукнув хтось.

Машини здійняли таке ревище, що в дітей аж вуха позакладало!

Довгою низкою автомашини мчали по вулицях, розтинаючи темряву потужними променями світла. На поворотах вузенький майданчик Автовежі хилився набік, і Варя злякано хапалась то за поручень, то за Малька-Ванька.

- Ой, упаду!

- Тр-римайся! - підбадьорював він її тремтячим голосом. Хлопчик намагався не показати свого страху.

Машини стишили хід. Варя раптом вигукнула:

- Глянь! Та це ж наш гастроном!

За склом вітрини магазину промені фар освітили велетенський торт-вежу. Зубці вежі були викладені з горіхів. Між ними червоніли троянди з крему, а на стіні красувався намальований Карлсон з банкою варення в руках. І називалась ця гора ласощів так: "Торт Карлсона". Коли Варя ходила з бабусею до магазину, вона завжди милувалася цим тортом і ковтала слину. Але ніколи не просила, щоб його купили. Та й ніхто з дітей не виявляв такого бажання, бо хіба може людина з'їсти такий торт? Хіба що Карлсон...

- Справді! - Малько-Ванько витріщив очі. - А онде стадіон...

- І парк з каруселлю!

- І кінотеатр "Барвінок"!

- І кіоск з морозивом!

Вони подивились одне на одного:

- Це - наше місто!

Виходить, зовсім недалечко їхній будинок - великий, багатоповерховий, з просторими білими балконами. Там, у квартирі номер три на першому поверсі, зараз сплять Варині мама, тато й бабуся, а в сімнадцятій, що на третьому поверсі, сплять мама, тато, старший брат і молодша сестричка Малька-Ванька.

Сплять і нічого не знають, не відають.

Якби зіскочити з клятої Автовежі й побігти додому!

Та зіскочити аж ніяк не можна. Машини мчали так швидко, що аж дух перехоплювало...

- Куди нас везуть?

- На площу - вони ж казали! - вигукнув Малько-Ванько.

А на площі машин зібралося - сила-силенна! Вони гурчали, гули, ревіли...

Тільки-но показалась Автовежа, як по всій площі розляглися вигуки:

- Ось вони! Ось наші визволителі!

Автовежа вдоволено заворкотіла й почала піднімати майданчик з дітьми все вище й вище... "Визволителі" мружилися від яскравого світла.

Коли майданчик піднявся вище найвищих дахів, Малько-Ванько розплющив очі й побачив навколо море вогнів.

- Ой! Як високо! - схлипнула Варя. - А якщо впадемо?

- Н-не бійся... Головне - не боятися!

- Я не боюсь... але мені страшно!

У цей час машини оглушливо заревли:

- Слава нашим визволителям! Слава нашим нерозумним, допитливим, неслухняним визволителям!

Машини стали в коло, й почалися дивовижні веселощі!

Спочатку загуркотів басом Ваговоз: