Инна Кульская - Хоровод чудних пригод (збірка дитячих віршів)

Стали каруселі:

Лежить кружило на боку…

Ось «допомога» малюку!

Щось нудно самому

Надворі тинятися…

Ну чим би то Жорику

Порозважатися?

Ген Мурзик на лавці.

Жорж гладить кота!

І… в'яже бляшанку

Йому до хвоста:

«Як стане цей кіт

З переляку стрибати,

І сам насміюсь,

І збіжаться хлоп'ята!»

Та Мурзик поважний,

Ніколи не цькований,

Підвівся, бляшанку

Понюхав здивовано,

Пофуркав гидливо,

Образився гірко

І миттю шугнув

До хазяйки в кватирку.

«Дзінь-бамм!»

Розділивши котову образу,

Дві шиби скалками

Заплакали зразу! —

Ну й дурень цей кіт,—

Спантеличився Жора,—

У нього хазяйка

Старенька і хвора,

А кіт не жаліє її ані-ні:

Навіщо він шиби

Розбив у вікні?

Підводяться будинки,

Росте новий район.

На вулиці — кабінка,

Загальний телефон.

Виблискує яскраво

Прозора дивина,

І школярам цікаво:

Невже вона міцна?

Хтось перший сніжку кинув,

Хтось грудку — що було.

Уже брудна кабіна,

Та ціле поки скло.

А спірка не вгаває:

Це, певно, плексиглас:

Йому не дошкуляє

Ні куля, ні алмаз!

Ось камінь, ось цеглина

В руці у школяра…

…Стоїть сліпа кабіна,

Вже на дірі — діра.

У них шугає вітер,

Не чути в трубку слів.

А тут потрібний лікар,

Бо хлопчик захворів!

Обурюються мами:

У нас новий район.

Чому такий поганий

Загальний телефон?!

На автобусній зупинці

Зустрічав бабусю внук.

Із села везе гостинці,

То нехай не трудить рук,

Внучок зробить добрий вчинок:

Він зустріне, привіта,

Піднесе важку корзину,

Бо така ж кругом сльота…

На зупинці все у русі:

Із автобусів тісних

Раз у раз якісь бабусі

Вибираються на сніг.

Внук глядів, як на спектаклі,

Поки ноги не поклякли.

Налічив, немов на сміх,

Сорок сім бабусь чужих.

А своєї все нема.

Наморозився дарма.

Подивився на годинник

І зітхає: — От діла',

Був зробив би добрий вчинок,

Та… бабуся підвела!

Не вчив би вірш нізащо.

Нам двійка — не завада.

Та в класі, бач, нещастя:

У нас жіноча влада.

І як це ми обрали

На старосту дівчисько?

Бач — організувала

Своє дівчаче військо!

Що двійка — то й атака;

Беруть тебе в облогу

Ще й радять: — Ти подякуй

За дружню допомогу!

Вже двері замикають,

Вже збір позачергово…

Гризуть і проробляють,

Як мама, слово в слово:

Не вивчив, бо надворі

Все за м'ячем ганявся?

Адже не був ти хворий,

Чому полінувався?

Посипляться поради:

Взять на буксир!

Ще гірш…—

Ні, мабуть, я з досади

Візьму та й вивчу вірш!

Цей Ярема, наш художник, —

хлопець з хистом.

Ми його усі вважаєм

гумористом.

Ось малюнок: дві кумедні

птиці-ґави

Біля парти вверх ногами

пишуть вправи!

Як же вигадав дотепно!

Є й текстовка:

Тут написано, що це…

що?! Я та Вовка?!

Пхе, і зовсім не дотепно!

Я вже бачу…

Це — дурний малюнок,

це — невдача!

Звідки в класі ґави-птиці,

та ще й пара?

Цей Ярема не художник,

а нездара!!!

В мене кроки, ой веселі!

Все шкільне моє — в портфелі.

А в кишені…

От в кишені —

Тут запаси потаємні,

Тут майно особливої цінності:

Рогатка-самострілка,

Новісінька гострилка,

Пів рогатого жука

І пищало од свистка.

На уроці я — ні слова.

Поведіночка — чудова.

А майно моє таємне

Вже під партою у мене,

І я друзям тихенько показую:

То рогатку-самострілку,

То новісіньку гострилку,

То рогатого жука,

То пищало од свистка…