Инна Кульская - Хоровод чудних пригод (збірка дитячих віршів)

Тридцять вісім і чотири…

Ми лікуєм Іру й кажем: —

Це вже «пляжниця зі стажем»!..

А ти, пляжнику без стажу,

зваж:

Зрадлива ласка пляжу!

Дванадцять рибалок

Ходило на став.

Ніхто з одинадцяти

Щастя не мав.

Дванадцять рибалок —

Удача одна:

Данило приніс

На лозині лина.

Сідають вечерять

Дванадцять родин.

В одній тільки мисці

Зажарений лин.

Кругом одинадцяти

Інших столів —

Гарячі розмови,

Та все про линів.

Говорить бабусі

Рибалка Павло,

Що Данин линок —

На чотири кіло.

Рибалка Сергійко

Пояснює вдома,

Що лин у Данька —

З величенького сома!

І слухають з ляком

Сестрички малі

Захоплену мову

Рибалки Іллі:

— Чарівна удача

Даньку привалила:

Линище притяг —

Не брешу —

з крокодила!..

…Так жарений лин

Підроста й підроста…

За тиждень він буде

Не менше кита!

Природу рідної землі

Ми дуже бережемо.

В нас є зелені патрулі,

На рукаві — емблема:

Дубове жовте листя

І зірочка вогниста.

Патруль обходить луг і гай,

Патруль кричить:

— Спостерігай! —

І помічає з ходу

У діда хворостину:

— Ви кривдите природу,

Ви зрізали лозину!

Патруль іде на річку,

А там матуся й дочка

На молоду вербичку

Повісили сорочку.

— Вам, пралі, зауваження:

Калічите насадження!

А ось і гай. Зелена тінь

Вітає птичим свистом.

Глядь — під березою курінь,

Накритий свіжим листом.

Ганьба! — дозорець патруля

Говорить командиру: —

Тут стільки знищено гілля,

Що я очам не вірю.

Та це, — зам'явся командир,—

Лишився непорядок,

Бо вчора я сюди на збір

Приводив жовтеняток.

Ну, наламали ми гілля…

Ну, забагато, згодні…

Та… командиром патруля

Я ж став лише сьогодні!

(Поема)

Повз бульвари та будинки

Через місто,

З краю в край,

До зупинки Западинки

Дзеленчить, біжить трамвай.

Дзінь!

Зупинка Западинка!

Хто прибув? Мерщій вставай!

Стоїмо одну хвилинку…

Западинко, прощавай!

Бабуся злізла.

Ох, ледь жива!

Чи я не забула чого, бува? —

Рахує пакунки:

Ось риба й до риби.

Ось внуку дарунки…

Усе є ніби.

Чого ж в мене вільна

Ліва рука? Ой, лихо!..

А внука ж нема, Васька! —

Бабуся бігцем до зупинки вертає,

Вона перехожих за руки хапає:

Біжіть!

Доженіть!

Зупиніть трамвай!

Я внука забула!!!

В трамваї?

Стривай! —

Спиняються люди,—

Оце так штука:

Бабуся в трамваї

Забула онука!

Онука?

Забула??

Ха-ха, дивина!

Що, хлопці, немає між вас бігуна?

Гай-гай, — хтось регоче.

Да-а-леко трамвай!

Тепер в Бюро знахідок

Внука шукай!

Та ви не турбуйтесь,

Онучок не зник,—

Втішає бабусю кмітливий двірник,—

Заявим в міліцію нашу,

Вона розшукає пропажу!

— Та ні,— продавець-інвалід

Говорить бабусі спокійно,—

Нікого тривожить не слід,

Не зникне з трамваю дитина!

— Авжеж, — радить тьотя з авоською,—

Ви краще на місці чекайте!

І вдвох з продавцем із кіоска

Виносить стілець:

— Сідайте,

Спочиньте, бабусю, оце ви,

Не плачте,

Зміркуйте спочатку:

Трамвай же у нас кільцевий,—

Приїде назад малятко!..

………………………

Від зупинки до зупинки,

Далі й далі,

З краю в край,

Повз бульвари та будинки

Дзеленчить, біжить трамвай.

На околиці столичній

Гомонить базарний вир…

Всім цікавиться трирічний

Самостійний пасажир.

Він сидить собі спокійно,

Ткнувся носиком у скло.

Дід-вусань бурмоче:

— Дивно,

Щоб дитя саме було!

Він до хлопчика сідає:

— Ти не сам, дитя моє? —

Пасажир відповідає:

— Нє, у мене баба є!

— Де ж вона?

— На Западинці,

Певне, вийшла до крамниці.