Инна Кульская - Хоровод чудних пригод (збірка дитячих віршів)

…Уникай, мій читачу,

Отакого читання!

В містечку, на околиці,

Де гірки та ярки,

Жили собі два хлопчики,

Два снайпери зіркі.

Дало їм славу

снайперську

Змагання у ярку,

Як два дружки поцілили

У пляшку на пеньку.

І їли, й спали снайпери

З рогаткою в руці,

А славі їхній заздрили

Околичні стрільці.

І от на ту околицю,

Де хлопчики жили,

Прийшли вогні електрики,

Мов сонечка живі.

Раділи на околиці

І діти, і старі,

Як по горбатих вуличках

Побігли ліхтарі.

Зраділи й наші снайпери,

Моргнули — От мішень! —

А там з кутка націлились

І тільки — дзень-дзелень!

Не бачила міліція,

Не бачили жильці,

Як в електричні сонечка

Влучали камінці…

Та знав умілих снайперів

Тутешній юний люд,

І снайперів покликано

На піонерський суд.

Усі хлоп'ята з вулиці

Зібралися в ярок…

І так сказав тим снайперам

Найкращий їх дружок:

Ви в наше світло цілите?

Вам треба темноти?!

Які ж ви, хлопці, снайпери?

Та ви… сліпі кроти!..

Немов прилипло прізвисько

До хлопців з того дня.

Кроти ви! — лають хлопчиків

Сусіди і рідня.

Кроти! — дівчата дражняться,

Не стримуючи сміх,

І вся малеча з вулиці

Кротами кличе їх!

Всім відомо, що Панас

Забіяка був у нас.

Що в Панаса кулачища,

Що у класі він — найвищий,

Ну такий здоровий —

просто

Дяді Стьопиного росту!

Він один сидів на парті,

Всі боялись сісти з ним.

Поруч висидіть — не жарти

З забіякою з таким!

Так от саме з цим Панасом

Дивна зміна сталась з часом.

Несподівано новеньку

Ганна Львівна привела.

Кучерява і низенька.

Ця Марієчка мала

Звідкілясь

Перевелась

І потрапила в наш клас.

От учителька й звеліла,

Щоб вона… з Панасом сіла!

Аж завмер від ляку клас:

— Що робитиме Панас?

Зараз він смикне за стрічку

Цю сусідку невеличку!

Зараз дасть новенькій в бік,

Як усім давати звик!

Ні! Панас відсів до краю,

А сусідки не чіпає…

Йде урок. Темніше хмари

Він сидить з дівчам до пари.

А дівча йому шепоче:

Олівця не маєш, хлопче?

Щось мені не повезло —

Поламався, як на зло…

Засопів Панас, а далі

Бачим —

нишпорить в пеналі,

Бачим — дав!..

Ось на, бери,

Бо у мене є ще три…

Після п'ятого уроку

Знову чуєм ненароком —

До сусіди-здоровила

Ця мала заговорила:

А в парадному у нас

Пес страшенний, водолаз…

Я туди сама не йду,

Я надворі батька жду…

Чуєм відповідь Панаса:

Підем разом, проведу.

Бачим — йде додому разом

Ця малявка з довгов'язим!..

Йде спокійно, йде сміливо.

Що це: диво чи не диво?..

…День у день ми цілим класом

Наглядали за Панасом:

От Панас на перемінці

Роздає синці-гостинці.

Підійшла Марійка —

Припинилась бійка.

А вона — немов не бачить,

Лиш питає:

— Як задачі?

Ти не встиг? Сідай сюди,

Поясню про поїзди…

Стали добре вчитись разом

Ця малявка з довгов'язим,

І Панас у нас тепер

Чи не кращий піонер.

Де там битися Панасу:

Він же старостою класу!

А Марійка і не зна,

Що зробила це вона!

Якщо тобі на другу зміну

І ти виходиш за годину,

То тут, щоб запізнитися,

Треба примудритися.

І Петрик вийшов за годину,

Іде посвистує, стриба,

Раптом бачить: ось вітрина,