Инна Кульская - Хоровод чудних пригод (збірка дитячих віршів)

Перед вітриною — юрба.

А на вітрині — кіт в чоботях…

Він капелюх з пером скида,

Поправляє пишний одяг,

Мов казки розповіда!

Коте вчений, симпатичний,

Як же ти умієш так!

Мабуть, він — кібернетичний,—

Припуска один хлопчак.

Може, атомний реактор

Є в котовім животі?! —

Шепче інший: — Тут на факті

Видно техніку в житті.

Так, — чиясь зітхає мама,—

Це, звичайно, автомат:

Кіт повторює це саме

Вже десятий раз підряд!

Петрик думає:

— Десятий! А я бачив тільки три.—

І прохає автомата:

— Повтори!

Як же ти на другу зміну

Запізнився на годину? —

Вчитель Петрика пита.

Довелось признатись Петрику:

Пропустив я арифметику

Через науку кібернетику

В особі вченого кота…

На зборі учні дуже

Критикували Вовку,

А Вовка, як той вужик,

Викручувався ловко.

Він визнавав провини:

Так, він палив цигарку!

Він видирав пір'їни

У курочки цесарки!

Так, він робив гримаси…

А більше він не буде…

Нехай пробачать в класі,

Нехай повірять люди!

А вчора… знову дуже

Критикували Вовку,

А Вовка, наче вужик,

Викручувався ловко.

Він визнавав провини:

Так, він попав у шибку!

Він м'яч шукав за тином

І виламав там липку.

Ну, він свистів у школі.

Ну, він дражнив дівчаток.

Так більше ж він ніколи…

І… знов читай початок!

В Данька до математики

Незаперечний хист.

Данько моргає:

— Братики,

Та я ж не егоїст:

Кому скатати? Прошу,

Ось мій домашній зошит!

Приємна в хлопця риса є:

Одверта він душа.

Три парти в нього списує,

І кожен поспіша.

Списали й кажуть:

— Класно!

Данько одвів біду.—

І той радий:

— Ну ясно,

Хіба я підведу? —

А друзі необізнані

З рівняннями й кутами…

А друзі — прямо визнані

Незнайки і нетями!

Це так Данько їм —

скільки зміг —

«По-товариськи»

допоміг!..

Промова Гриця Крикуна

Була рішуча й запальна:

— Що ж, хлопці, ясно і малому,

Яка вага металолому:

Лом взагалі — це бруд в дворі;

Лом загалом — це трактори!

Тож взагалі і загалом

Ходім збирать металолом!..

Усім сподобалась промова.

Розбіглись діти по дворах.

Остап, не кажучи ні слова,

Півборони з ярка притяг.

На двох візках брати Борейки

Ледь довезли уламок рейки.

Здали Олена і Варвара

Три чавуни та самовара.

Всі звалища в селі й довкола

Розрили учні — й дивина,

Що ані там, ні біля школи

Не зустрічали Крикуна.

Тон п'ять зібрав за тиждень клас.

— Чи стане тут на трактор в нас?

Аж ось тоді до купи брухту

Підбіг Крикун і скрикнув:

— Ух ти!

Велика сила — спільний труд!

Та в нас на три машини тут!..

І в спільну купу

задля слави

Поклав…

бляшаночку від кави.

Хтось зробив для Жори маску,

Засвітив ялинки скрізь,

Запросив його: — Будь ласка,

От приходь і веселись!

Жора в залу входить боком,

Тягне шию, мов гусак,

Позира критичним оком

І говорить:

— Все не так.

І ялинки не стрункі,

І сніжинки не прудкі,

Всі артисти незугарні,

Маски зовсім не смішні,

Не барвисті і не гарні,

І не там горять вогні!..

Що у критика за смак?

Жора злюка чи дивак?

Нащо сипле іронічні

Зауваження критичні?!

Свято ж бо — чудове в нас:

Стільки вигадок, прикрас!

Був би в них

І Жорин труд —

Він усе хвалив би тут!..

Звідкіля ідеш, Устинко?!

З новорічної ялинки.

Що було там — говори:

Чи кіно, чи танці-гри?

Устя каже:

— От не знаю,

Я кіно не пам'ятаю.

А давали на ялинці

Всім гостям по мандаринці.

Я не пхалась в танці-гри,

Я одержала — аж три!