Богдан Чалий - Сто пригод Барвінка та Ромашки

Ой веселая дорога
До дідівського порога!
Угорі шумує рій.
Чимчикують друзі пішки,
У росі купають ніжки.
Коник смикає пирій.
Ось і хата діда Гната,
В небо стріхою піднята.
Морем видався город.
Вирували квіти й зілля.
Аж здіймалась дужа хвиля.
Не перейдеш моря вброд!
Буйноцвіту, як ніколи!
Наче дощик, впали бджоли
На квітуюче зело.
Бачать друзі: жовта квітка
Пелюстки зронила швидко.
Щось на пагоні зросло!
Придивилися — Гарбузик!
Голопузий карапузик
На очах, як велет, ріс.
Ось і черево, і вуса.
Голова біляво-руса.
Не змінив знайомих рис!
Закричав Гарбуз: — Барвінку!
Озирнись навколо, синку.
Як твій рід помолодів! —
Обнялись — картинка тепла...
Аж згинались дужі стебла
Від усміхнених плодів.
Привітав Часник Барвінка,
Пригорнула Цибулинка,
Гепнув Сонях у плече.
Кріп Ромашечку вродливу
В щічку праву, потім — ліву
Почоломкав гаряче.
— Всі до мене, друзі любі!
Єсть об’ява... В нашім клубі
(В Гарбуза прорізавсь бас!)
Буде лекція сьогодні
Про події міжнародні
І про острів Тулумбас...
— Малюки! А де ж це Коник,
Роботящий Коник Дзвоник? —
Хроник лапку підійма:
— Щойно був, стрибав бадьоро.
Бився з військом Мухомора,
Три хвилини як нема!
Хлопчик свиснув — і відразу
Кінь стрибнув до перелазу.
Та не кінь, аж два коня!
Поряд з коником — конячка.
Зелененька стрибунячка.
Оженивсь! Нова рідня!
— Поки маємо дозвілля.
Відгуляймо ж і весілля!
Славте, друзі, молоду! —
Всі городні застрибали.
Пастернак схопив цимбали,
Баклажаничок — дуду.
Кріп у бубон як ударив,
Хрін по струнах як ушкварив!
Ну й веснянка! Ну й народ!
Пісня й рід його — не згасне! ...
І зненацька літо красне
Впало сонечком в город.