Богдан Чалий - Сто пригод Барвінка та Ромашки
Здесь есть возможность читать онлайн «Богдан Чалий - Сто пригод Барвінка та Ромашки» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 1976, Издательство: веселка, Жанр: Детские стихи, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.
- Название:Сто пригод Барвінка та Ромашки
- Автор:
- Издательство:веселка
- Жанр:
- Год:1976
- Город:Київ
- ISBN:нет данных
- Рейтинг книги:4.2 / 5. Голосов: 5
-
Избранное:Добавить в избранное
- Отзывы:
-
Ваша оценка:
- 80
- 1
- 2
- 3
- 4
- 5
Сто пригод Барвінка та Ромашки: краткое содержание, описание и аннотация
Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Сто пригод Барвінка та Ромашки»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.
Сто пригод Барвінка та Ромашки — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком
Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Сто пригод Барвінка та Ромашки», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.
Интервал:
Закладка:

— О царице, бий по пиці, —
Тільки сміхом не карай!
За великим океаном
Став я дійсно справжнім паном,
Для роботи мав мужву.
Заробляв на Каві гроші, —
Сотні сот у дні хороші!
Мислив, так і доживу...
Та з появою Барвінка
Почалась нова сторінка
У моїм записнику.
Після повного розгрому
Ми втекли з аеродрому
На швидкому літаку.
Цар Бамбук позбувсь корони,
Я — майна і охорони.
Полетіли ми з царем...
Чи колись рабам віддячим?
Летимо удвох і плачем,
А куди — не розберем!
Але раптом... Що це? Звідки?
Гучно вдарили зенітки.
Лихо, лишенько моє!
Вийшло так, що ми летіли
Не туди, куди хотіли.
Зрозумів я, де ми є!
Бачу, б’ють не для салюту, —
Ухопив я парашута.
Тягне й цар: — Віддай мені! —
Я кричу:— Прощайте, царю!
Побувати ще раз марю
На дідівській стороні!
У Бамбука — очі рогом.
Я крутнувсь і в люк прожогом.
В люте ревище вітрів.
А літак з царем Бамбуком
З журним клекотом і гуком,
Наче свічечка, згорів?
І хитало і гойдало,
Приземлився вельми вдало
На якомусь пустирі.
Вартові, немов шакали...
Я — в кущі.
Не розшукали
У колючім чагарі.
Замість того щоб радіти,
Я не знав, де ноги діти.
Превеликий тіпав страх.
З горя листя їв торішнє,
І ховався, бо нелишнє.
По байраках та ярах.
Не втрачав надій, одначе.
Якось бачу. Коник скаче.
Не повірилось очам:
Затряслась моя сивинка.
Коли я пізнав Барвінка, —
Мчав на Конику з дівчам.
Стежечками потайними
Я побіг слідом за ними.
Наглядав за сурмачем.
Та зненацька — вража сило! —
Аж завив, бджола вкусила
На городі, під кущем.
Цар гукнув:
— Признайсь, куркулик
Що в мішку тримаєш?
— Вулик,
Повний лютої бджоли!

Я в льоток запхнув ганчірку.
Залишив маленьку дірку,
Щоб, конаючи, жили.
Заскрипіла Печериця:
— Чули ви дурного биця?
Хто ти — пасічник чи звір?
Наділив царя бджолою,
Роздратованою, злою, —
Чудернацький сувенір!
Але цар сказав: — Царівно!
Не хвилюйся, дихай рівно!
Тхір нам послугу зробив.
Коли рій у нас в полоні —
Перемога на долоні!
Найдорожчий із скарбів!
Хай тепер квітують квіти!
Бджолам їх не опилити.
Облетять, як папірці.
І не буде ні городу.
Ані ягідного плоду, —
Пропадуть і стрибунці!
Струнко, браві командири!
Годі вам псувать мундири, —
Між собою, знацця, мир!
А командувать військами,
І жуками й будяками.
Буде він... фельдмаршал Тхір!
Лють скривила Свинория, —
Не збулася давня мрія!
Впав Буркун, зітхнув Пирій.
Мухомор обняв Тхоряку:
— Одягайсь, бери ломаку,
Військо муштрою погрій!
Скочив Тхір, помивсь в ковбані
І відразу ж після бані
Одягнув новий мундир.
Бур’яни гукнули хором:
— Уперед за Мухомором!
Хай живе фельдмаршал Тхір!
Ліс шумує, ліс вирує.
Всім свій затишок дарує
В дуплах, норах, на гіллі.
Скоро будуть новосілля,
І заручини, й весілля
У достатку і теплі.
У сосні кипить живиця.
Килимком стає травиця.
На полях земля масна.
З липи Шпак зробив сопілку.
Щоб дражнити Перепілку.
Сойка гейкає: Вес-сна!
Коник Дзвоник легко скаче.
Серце в Коника воляче.
Зайчик бігати навчив.
І Ромашечку й Барвінка
Луг і ліс вітають дзвінко.
Як почесних сурмачів.
На мурашнику — мурашка:
— Стій, Барвінку!
Стій, Ромашко! —
І мурашки звідусіль.
Рушничок несуть, сердежки,
А на нім — півні й мережки,
А на ньому — хліб і сіль...
— Друзі саду! Друзі лісу!
Дайте перцю злому Лису! —
З мурашиних чути лав.
Подають хлібець Барвінку, —
Відломив малий скоринку
І до вуст її приклав.
— Знай, Барвіночку, що скоро
Битва з військом Мухомора.
Мурахи за меч взялись!
Короїдів, гусінь хижу
Поб’ємо собі на їжу,
Порятуєм рідний ліс!
Погукаєш — ми до бою
Поряд станемо з тобою.
З нами бджоли і птахи!
I, мечі піднявши вгору.
— Смерть цареві Мухомору! —
Закричали мурахи.
Хлопчик вигукнув:—Мурашки!
Ви солдати й роботяжки!
Отже, спільні в нас діла!
Ми ж удома, не за морем!
Бур’яни гуртом заорем.
Бо від них багато зла...
Аж нап’явся Коник Дзвоник!
Мов відважний прикордонник,
В даль Барвінок полетів.
Козака неспокій точить,
До мети спішить —не збочить.
А Ромашка й поготів!
Ну й дівча! Твердої вдачі!
Задає в путі задачі.
— Скільки буде п’ять на сім?
— Тридцять п’ять! Ага, Ромашко!
— П’ять на п’ять?
— І це не важко!
Двадцять п’ять, відомо всім!
Круча збоку виринає.
Шлях вода перетинає.
Хвилька зводиться ребром,
А на боці протилежнім
У затоці чорним лежнем
Ледь видніється пором.
Над шатрами верболозу
Пролунало: — Пе-ре-возу! —
І відлупило здаля.
В осоці на тому боці
Крутонулись ноги босі.
Виткнувсь носик з-під бриля.
Взяв поромник мотузяку
На округлу залізяку,
І поплив пливучий міст.
А на дядьку — синя свитка.
Жовтий бриль, очей не видко.
Але що це ззаду? Хвіст!
Підпливає. Ось і берег.
Чути хвильки тихий шерех.
Коник скочив на пором.
Підійняв Барвінок списа,
Закричав:— Тримайте Лиса!
Не пручайсь! Прошу добром!
Мовив Лис: — Привіт, герою!
Певне, цю первісну зброю
Ти привіз від дикунів?
Я пустив вас до порому
І за це мене, сірому,
Переслідує твій гнів?
Хто мені два зуби вибив?
Якби я тоді... не схибив...
Ми обоє не святі.
Хочеш битися? Не вдасться!
У труді пізнав я щастя.
Зуби вставив золоті.
Домовитий став, мов курка...
Як північна чорнобурка.
Засріблився від сивин. —
Опустив Барвінок списа.
Придивляється до Лиса.
Бачить — плаче Лисовин.
Похилився, крутить корбу.
Мов за хвіст поцупив кобру.
Лис... почав... життя нове?
У Дзвіночка і в Ромашки
У очицях — ніби цвяшки...
А пором собі пливе.
До Ромашки, до Барвінка
Посміхається хмаринка,
Миє пір’ячко в воді.
Лис промовив: — Правда, гарно?
То дарма, що трохи хмарно...
Добре тим, хто молоді...
«Може, справді став він добрий.
Поки я літав за обрій? —
Думу думає козак. —
Має ж голову добрячу.
Поламав хижацьку вдачу,
У житті буває всяк...»
Лис очиці втер полою:
— Бий обухом, ріж пилою.
Списом штрикай, але вір...
Давні вибрики забуті.
Вчусь заочно в інституті
І працюю, наче звір.
Ось і берег. Кинув сходні.
—Коли в нас... таке... сьогодні.
Прошу вас... до себе... в дім. —
За повіддя взяв Дзвіночка. —
Он і хата край лісочка.
Хоч води попить ходім!
Бережком, а потім лісом
Друзі тьопають за Лисом.
Стиха кривиться дівча.
За горбами, за ярами.
Біля струганої брами
Витягає Лис ключа.
— Ого-го! Живеш в палаці!
Заробив у чесній праці?
— Маю спадок від дідів.
Мій прапрадід Лис Микита
Був тварина тямовита,
Чим хотів — заволодів!
Прямо скажем, не безгрішний.
Був він дядько вельми втішний.
Син простого селюка...
Волелюбну мав натуру.
Від душі його скульптуру
Шашіль виточив з пенька.
Прадід Лис виднівсь при вході,
Генерал тобі та й годі, —
Люлька, хвостик догори...
Коли б їв він моркву й ряску, —
Не про нього склали б казку.
Постать, що не говори!
Прив’язав коня Барвінок,
З двору глянув на будинок.
На цяцьковані стовпи.
Дах червоний, з черепиці.
В Лиса усмішка на пиці:
— Що? Сподобалось? Купи!
Закричав Барвінок: — Годі!
Я — Барвінок! Я — в поході!
Не люблю приватних нір.
Коли так, не дійдем згоди!
— Прошу, прошу до господи.
Жарти, хлопчику, повір...
Ось і затишна світлиця,
Господиня гостролиця
Усміхається гостям.
Лис узяв під ручку Лиску,
Прихорошену до блиску:
— Це дружки мої, затям!
Повели в кімнату дальню.
Стало ясно, що в їдальню.
Пахло перцем і борщем.
Не кормушка, не корито —
Стіл по-царському накрито,
Не такий, як під кущем!
В мисках квашена капуста.
Бараболя в шкварках тлуста.
Паляниця негливка.
Ще й вареників макітра.
Поряд з рибою — півлітра
Жигулівського пивка.
В нафарбованої Лиски
Голосок немов з колиски:
— Готувала все сама! —
А Ромашка:— Бачу, Лиско!
Але Конча, ой, неблизько!
Засідать — часу нема!
Руки змили — їсти сіли.
Частували їх щосили:
— Їжте, пийте досхочу! —
То, здавалось, дружби вияв.
Хлопчик мовив:— Як я мріяв
Про тарілочку борщу!
Лис, відкривши пива пляшку.
Скоса глянув на Ромашку,
Влив Барвінкові й собі.
— Повні щирої надії.
Проковтнем за спільні дії
У великій боротьбі!
— Зупинися, хміль — отрута.
Що кладе на ноги пута! —
Це Ромашин голосок.
Та малий зробив ковточок, —
Діл хитнувся, як місточок,
І посунувсь, мов пісок.
Наш Барвінок — хлопець крепкий.
Хоч позбувсь одної клепки —
Не змінився на виду:
— Що за шум? Яка рахуба?
Скоро будем біля Дуба!
Засурмлю — хау ду ю ду!
Лис: — Хильнімо ж до останку! —
Та Ромашка з пивом склянку
Геть пожбурила, в вікно.
— Бити посуд — хлопська звичка! —
Просюсюкала Лисичка.
Лис підвівся:— Но-но-но!
— Те, що сталося допіру.
Залікує люлька миру!
На, побільшає думок... —
Взяв Барвінок в Лиса люльку,
А Ромашці—тицьнув дульку—
І ковтнув страшний димок!
Замакітрилось в голівці,
Опинився на долівці
Легковажний козачок.
Лисовин підскочив: — Лиско!
Ремінцем в’яжи дівчисько!
Поламай хутчій дрючок!
Та дівча схопило списа.
Штриконуло в писок Лиса
І стрибнуло у вікно.
Коник їй підставив спинку
І поніс, немов лушпинку.
Як у справжньому кіно.
Вгору кинуло й Барвінка,
Та не гнулися колінка.
Ухопився за стільця,
Але стіл підставив ніжку.
Так поцупили, мов мишку.
Нерозумного курця.
Лисовин сердитий в Лиску
З холодцем пожбурив миску.
— Де Ромашка?
— Ген, в ліску! —
Интервал:
Закладка:
Похожие книги на «Сто пригод Барвінка та Ромашки»
Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Сто пригод Барвінка та Ромашки» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.
Обсуждение, отзывы о книге «Сто пригод Барвінка та Ромашки» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.