Люси Хокинг - Джордж і корабель часу

Піднявши голову, Джордж побачив: там, де ще хвилину тому була стеля, погойдувалися на вітрі крони високих тропічних дерев, крізь які лилося світло. Трохи далі з гілки на гілки стрибали, перегукуючись, мавпи. Хлопець глянув на підлогу — та була вкрита довгим корінням, мохом, хвилястою папороттю, чудернацькими грибами й мухоловками. Хлопець простягнув до хижої рослини палець — та клацнула так, наче хотіла його відкусити. Раптом він зауважив краєм ока металеву руку, яка висмикнула волосинку з голови якоїсь дитини. Хлопець тут же обернувся, але гнучка робо-лапа миттю зникла в гущавині.

— Пригнися! — вигукнув Бульцман, бо згори на них кинувся, лопочучи крилами, якийсь птах з яскравим дзьобом.

— Он там! — крикнув Джордж, розгледівши серед коренів дерева, переплутаних, наче клубок спагеті, темну морду, схожу на котячу.

— Ні, там! — сказав Бульцман, тицьнувши пальцем на велику сріблясту мавпу вдалині, яка розглядала їх, чухаючи собі вухо.

— Хто це такі?! — вигукнув Джордж. — Вони справжні?

— Не думаю. Мабуть, це віртуальна реальність, — відповів Бульцман, та про всяк випадок ступив крок у бік Джорджа.

Здається, хижаки ними зацікавилися. Пума підкралася ще ближче, прищуривши очі так, наче готувалася до вирішального стрибка. Бульцман і Джордж ступили крок назад і наштовхнулися на щось тепле і живе...

— ААААА! — зарепетували вони.

— Може, ви б зійшли з моєї ноги? — запитала Геро. Бульцман і Джордж засоромлено відскочили вбік, а ландшафт довкола них, який ще секунду тому був зелений, посинів.

— А це Великий кораловий риф, — озвався голос. — Одне із чудес стародавнього світу, домівка мільйонів біологічних видів, які жили між кораловими утвореннями в цьому чарівному місці. На жаль, коли закипіли океани, нам довелося закрити цей риф для відвідувачів у нашому найкращому зі світів. Але ми покажемо вам красу цього морського середовища так, що ви навіть ніг не замочите! Ми знаємо, що роботам-опікунам таке не припало б до вподоби! Хо-хо-хо! — здушено загиготів голос.

— О-о-о, — застогнало кілька хлопчиків і дівчаток, так наче вони тільки й мріяли про те, аби намочити ноги. Але їхню увагу тут же відволікли велетенські акули, які пропливли над їхніми головами, і спритні кольорові рибки, що закружляли довкола.

— Тут, в Едемі, — продовжив голос, — нас часто питають: чому поживні продукти, якими ми харчуємося, такі смачні?! Що ж, зараз ми розкриємо вам таємницю.

Сцена змінилася: вони опинилися посеред мальовничої долини, де простягалися золотисті пшеничні поля й сади, що вгиналися від стиглих фруктів. На землі здіймалися гори свіжих овочів. Джордж немовби перенісся до татового саду. Там завжди росло повно овочів і фруктів, а ще там були бур’яни, комахи, птахи, купа компосту, дитячі забавки, будиночок на дереві й стара загорожа, за якою колись жив його кабанчик Фредді... Але той сад був реальний і сповнений життя — не такий, як це зображення, схоже на ілюстрацію ферми з дитячої книжки. «Треба якомога швидше розшукати батьків та Енні, — подумав Джордж. — Вибратися з цієї химерної реальності — тоді все буде гаразд».

Раптом хлопчик, який стояв поруч із Джорджем, підскочив. Хлопець зиркнув униз і помітив тонесеньку голку, прикріплену до руки робота, яка одразу ж зникла. Якби не цятка на хлопчиковій руці, Джордж подумав би, що йому привиділося. Але роззирнувшись, він побачив, що те саме відбувається з усіма: кожній дитині висмикували з голови волосинку й легесенько кололи голкою в руку. Більшість дітей заворожено роздивлялися віртуальний краєвид і не помічали, що з ними роблять.

— Ми вирощуємо нашу продукцію у найчистіших місцях на Землі! — бурмотів далі голос. — Наші чудові харчові добавки створені на основі свіжих, смачних овочів і фруктів, що їх ми вирощуємо з любов’ю і турботою у найприродніших умовах, які тільки можливі. Вони живляться кришталево чистою водою і сонячним світлом! Ось звідки неперевершений смак! Не забувайте, діти: у найкращому з усіх можливих світів ми виробляємо харчі на весь світ, аби ви споживали якісну, екологічну й корисну їжу!

Господарські угіддя зникли, а на зміну їм з’явився крижаний ландшафт, де над темно-зеленою водою здіймалися гігантські блідо-блакитні льодовики.