Люси Хокинг - Джордж і корабель часу

Спасибі всім талановитим ученим, які долучилися до створення серії. Якби мені вдалося зібрати вас в одній кімнаті для подячної вечірки, то я б цілий вечір тільки й перелічувала імена найгеніальніших науковців світу.

А один науковець — мій батько Стівен — заслуговує на найбільшу подяку. Дякую тобі, тату, за те, що дозволив переказати свою працю у формі повістей для юних читачів і що «позичив» свій унікальний, неповторний голос для проекту, який несподівано вийшов далеко за рамки однієї книжки. Без тебе ми всі знали б і розуміли б значно менше про дивовижний Всесвіт, у якому живемо. Дозволю собі завершити цю серію твоїми словами:

Космічне сміття — створені людьми об’єкти, які вже не виконують своєї первинної функції на навколоземній орбіті. Це «мертві» супутники, ступені ракет і відпрацьовані частини космічних апаратів, а також фрагменти, що утворилися від зіткнення цих об’єктів між собою. Космічне сміття небезпечне не лише для тих космічних апаратів, які працюють, але й для майбутніх досліджень Всесвіту. Навіть менший за сантиметр фрагмент, що рухається орбітою зі швидкістю до 16 км/с, є дуже небезпечним і має руйнівну силу. Зараз на орбіті нараховують понад 29 000 фрагментів розміром більше 10 см, понад 670 000 фрагментів розміром 1-10 см та понад 170 мільйонів дрібних фрагментів, менших за 1 см. Спеціальні наземні служби вистежують більші фрагменти космічного сміття, щоб вони не зіткнулися з пілотованими апаратами, які працюють. Є небезпека так званого синдрому Кесслера — каскадного взаємного зіткнення і множення фрагментів космічного сміття за принципом ланцюгової реакції, внаслідок чого навколоземний простір стане цілковито непридатним для польотів.

Більшість космічного сміття зосереджена у двох зонах: низькоорбітальна зона — на рівні 200-1200 км над поверхнею Землі, геостаціонарна зона — на висоті приблизно 38 000 км над Землею.

На сьогодні не існує дієвого способу очищення орбіти Землі від космічного сміття.