Стівен Кінг - Кладовище домашніх тварин

Ґолдман незграбно відступив. Його рука впала на труну Ґейджа, зсунувши її. Одна з ваз, переповнена квітами, впала і розбилася. Хтось закричав.

Це була Рейчел, котра намагалася вирватися з рук матері. Решта присутніх у залі — десять чи п’ятнадцять осіб, — здавалося, застигли між страхом і збентеженням. Стів відвіз Джада назад у Ладлоу, і Луїс був йому за це вдячний. Він не хотів би, щоб Джад став свідком такої сцени. Це було непристойно.

— Не чіпай його! — закричала Рейчел. — Луїсе, не чіпай мого батька!

— Любиш бити старих? — пронизливо кричав Ірвін Ґолдман, ця товста чекова книжка. Він шкірився закривавленим ротом. — Любиш бити старих? Я не здивований, сучий ти потрох. Зовсім не здивований.

Луїс відвернувся, і Ґолдман вдарив його по шиї. Це був просто незграбний і легкий удар навідмаш, але Луїс був до нього не готовий. Різкий паралізуючий біль, через який буде важко ковтати найближчі декілька годин, пронизав горло. Голова смикнулася, і він упав на одне коліно.

«Спочатку квіти, тепер я ». Як там співали «Реймонзи»: « Гей-гай, ану давай ». Він подумав, що може засміятися, але сміху не було. З горла лунав тихий стогін.

Рейчел знову закричала.

Ірвін Ґолдман — рот усе ще залитий кров’ю — наступав на зятя, копаючи його ногами по нирках. Біль перейшов в агонію. Луїс уперся руками в килим, щоб не впасти на живіт.

— Ти навіть проти старого не вистоїш, синку! — збуджено волав Ґолдман. Він знову копнув Луїса. Цього разу не потрапивши по нирці, старий чорною туфлею вдарив зятя по лівій сідниці. Той рохнув від болю і таки розпластався на підлозі. Підборіддя з виразним тріском стукнуло об килим, і чоловік прикусив язика.

— Ось так! — горлав Ґолдман. — Такого копняка під дупу я мав тобі дати, тільки-но ти почав ошиватися навколо. Виродок. Ось тобі, — він знову штурхонув Луїса, цього разу потрапивши по іншій сідниці. Тесть ридав і шкірився. Луїс тільки зараз побачив, що старий не голився — на знак жалоби. Похоронний агент кинувся до них. Рейчел, котра врешті вирвалася з рук матері, теж підбігла, вся в сльозах.

Луїс якось перевернувся на бік і сів. Коли тесть знову підняв на нього ногу, Луїс обома руками схопив того за ступню — немов футбольний м’яч — і з усієї сили відштовхнув.

З ревом Ґолдман полетів назад, розмахуючи руками, щоб втримати рівновагу. Він наштовхнувся на труну Ґейджа «Вічний супокій», зроблену в Сторвілі, штат Огайо, яка коштувала недешево.

«Оз, Вевикий і Гвізний, щойно впав на домовину мого синочка», — здивовано подумав Луїс. Маленька, наче іграшкова, труна з гуркотом полетіла з підставки. Спочатку звалився її лівий бік, потім правий. Замок клацнув. Навіть крізь крики та ридання Рейчел, навіть крізь лемент Ґолдмана, який ревів, мов той віслюк з дитячої гри [118] Дитяча гра, в якій людина з зав’язаними очима має причепити хвоста намальованому на стіні зображенню віслюка. Вислів «Pin the Blame on the Donkey» у сучасній англійській мові використовується на позначення ситуації, коли всі проблеми та звинувачення звертають на одну людину. Це суголосно ситуації, описаній у цій сцені. , Луїс почув, як клацнув замок.

Насправді труна не розкрилася. Розбиті, роздавлені рештки Ґейджа не вивалилися на підлогу під ноги ошелешеним відвідувачам. Єдине, що до болю в серці хвилювало Луїса, це те, як впала труна — не на бік, а на дно. Так само легко вона могла впасти будь-як інакше. Тим не менш на якусь незбагненну мить, коли віко домовини тихо хряснуло об зламаний замок, Луїс помітив клаптик чогось сірого — костюм, який купили, щоб вдягнути на мертве тіло Ґейджа. А ще було щось рожеве. Можливо, ручка Ґейджа.

Усе ще сидячи на підлозі, він затулив очі руками і заплакав. Його більше не цікавив ні тесть, ні балістичні ракети МХ [119] Важка американська міжконтинентальна балістична ракета. Запускається з шахти. З 1986 до 2005 року була на озброєнні військових сил США. , ні сучасні методи накладання швів, ні смерть Усесвіту від спеки. Зараз Луїс Крід хотів тільки одного: померти. Раптом у його голові виринув фатальний образ: Ґейдж з накладними вушками Міккі Мауса; Ґейдж, сміючись, потискає лапу величезному Гуфі [120] Мультиплікаційний персонаж «Волта Діснея», антропоморфний пес, найкращий друг Міккі Мауса і Дональда Дака. на головній вулиці у «Світі Діснея». Він бачив сина абсолютно чітко.

Одна з підставок упала, а інша похилилася, як п’яна, на кафедру, за якою котрийсь міністр міг би виголошувати надгробну промову. Ґолдман, розлігшись серед квітів, також плакав. З розбитих ваз струменіла вода. Квіти, деякі з яких були роздавлені і зламані, ще сильніше поширювали свій задушливий аромат.