Стівен Кінг - Кладовище домашніх тварин

Великої біди в цьому не було. Ніхто цього навіть не прокоментував. Але там було щось. Чарлтон відчула — кіт був чимось лихим. Луїс допив пиво і знову посунув до холодильника. Якщо Ґейдж повернеться таким, це буде жахливо.

Пиво зашипіло, і Луїс зробив глибокий ковток. Він сп’янів… Дуже сп’янів, і завтра у нього страшенно болітиме голова. « Як я пішов на похорон мого сина з похміллям» — автор Луїс Крід. Автор нашого бестселера «Як через мене мій син потрапив під колеса вантажівки» та інших захопливих творів.

Напитися. Точно. Він розумів, що, тільки напившись у дим, зможе тверезо обдумати цю божевільну ідею.

Попри все ідея видавалася йому вбивче привабливою, сповненою хворого блиску і потворної чарівності. Так, перш за все, ця думка мала особливий шарм.

У його голові з’явився Джад.

«Ти робиш це тому, що воно тримає тебе. Тому що індіанський могильник — таємне місце, а таємницею хочеться поділитися … Вигадуєш якісь причини … Тобі навіть здається, що це хороші причини … Та здебільшого ти робиш це, бо хочеш … Або мусиш … »

Низький протяжний голос Джада, голос чистокровного янкі, пронизував плоть. На шкірі повстали сироти, здавалося, ніби по шиї хтось провів довгим пером.

«Бо це таємниця … Людське серце твердіше за камінь, Луїсе, — як ота земля на кладовищі мікмаків. Людина ростить, що здужа, а опісля жне плоди того … »

Луїс почав розуміти те інше, що розповідав йому Джад про могильник мікмаків. Він почав порівнювати дати, сортувати їх, складати — робив усе те ж саме, що й коли складав важкі іспити.

Пес. Спот.

«Я міг роздивитися місця, де сплутані дроти поранили його, — там не було шерсті, а на шкірі виднілися виямки».

Бик. Інший образ з’явився у нього перед очима.

«Лестер Морган закопав на індіанському могильнику свого бугая Генретті … Лестер тягнув його аж туди на санях … Застрелив його через два тижні … Бугай став злобним, дійсно злобним. Але це єдина тварина, яка справді стала небезпечною.

Він став злобним.

Людське серце твердіше за камінь.»

Він став дійсно злобним.

Це єдина тварина, яка справді стала небезпечною.

Зазвичай ти робиш це, бо, якщо ти там бував, — це твоє місце.

Не було шерсті, а на шкірі виднілися виямки.

Генретті… ідіотське ім’я для бугая.

Людина жне плоді того, що сіє…

То мої щури. То мої птахи. Я купив цих довбодзьобів.

Це твоє місце, таємне місце, і воно належить тобі, а ти належиш йому.

Він став злобним, але це єдина тварина, яка справді стала небезпечною.

Що ти купиш наступного разу, Луїсе, коли вночі завиватиме вітер, а місяць прокладе шлях крізь дерева до цього місця? Хочеш знову дряпатися на ті сходи? Коли люди дивляться фільм, вони знають, що персонажі коять несусвітню дурницю, дряпаючись цими сходами, але в реальному житті вони роблять те саме — палять, не пристібають паски безпеки, переїжджають з родинами поближче до доріг, якими з ранку до вечора сновигають вантажівки. Отже, Луїсе, що скажеш? Ти дійсно хочеш знову видряпатися тими сходами? Ти хочеш залишити свого сина мертвим чи пройдеш крізь двері № 1, двері № 2 чи навіть двері № 3?

Гей-гай, ану давай!

Став злобним… тільки тварин… на шкіри виднілися… людина… твій… його…

Луїс вилив решту пива до раковини, відчуваючи, що його зараз знудить. Кімната закружляла, як при хитавиці.

У двері постукали.

Довгий час — принаймні він так думав — Луїс вірив, що цей звук існує лише в його голові, галюцинація. Але стук лунав та й лунав собі, спокійно, невблаганно. І зненацька Луїс зрозумів, що розмірковує над історією про мавпячу лапку, і холодний жах скував його тіло. Він, здавалося, відчував фізичну реальність цього — як мертва лапа, що зберігалася в холодильнику, як мертва лапа, що раптово зажила окремим власним життям, заповзла йому під сорочку, вчепившись у тіло, якраз навпроти серця. Дурний образ, надмірний і дурний, але він зовсім не здавався дурним. Ні!

Луїс підійшов, хитаючись до дверей, повернув безсилими пальцями ключа. Коли він прочинив двері, то подумав: «Це Паскоу».

Кажуть же, що Джим Моррісон [122] Джим Моррісон (1943–1971) — американський музикант, поет і кінорежисер, вокаліст та лідер гурту «The Doors». Став культовою особою в рок-музиці. повернувся з мертвих і став ще величнішим, ніж раніше. Паскоу стоїть там у шортах величний, мов саме життя, і запліснявілий, мов несвіжий хліб. Паскоу з огидно розкроєним черепом. Паскоу, який прийшов знову попередити його: не ходи туди. Як там співали «Енімалз» у своїй старій пісні? « Крихітко, будь ласка, не ходи, крихітко, БУДЬ ЛАСКА, не ходи, знаєш, я любив тебе завжди, крихітко, будь ласка, не ходи … » [123] «Baby please don’t go» — пісня, яку називають однією з найпопулярніших блюзових пісень в історії. Її виконують з початку 30-х років ХХ століття. Кінг має на увазі версію 60-х років у виконанні гурту «The Animals».