Деніел Кіз - Відверто про Клавдію

Чемп не надав інформації про можливий зв’язок між міс Яско, підозрюваній у співучасті, і жертвами вбивств.

Міс Яско з чотирнадцяти років перебуває на психіатричному лікуванні, але поводилась «цілком раціонально», коли розмовляла з детективами, каже Чемп.

Три дні по тому було видано наказ заарештувати Політіса на трейлерній стоянці, де він мешкав зі своєю дівчиною. О 4:10 ранку п’ятеро помічників шерифа, включно з офіцером Ґолдзберрі, Тоні Річем і Говардом Чемпом, постукали й назвалися. Коли дівчина Політіса, Ельсі Мей Бенсон, відчинила двері, вони показали їй ордер на арешт Політіса.

Дівчина вказала на кімнату, де він спав, і всі п’ятеро полісменів з пістолетами напоготові увійшли до кімнати, розбудили Політіса й оголосили, що його заарештовано за вбивства Крістін Гердман, місіс Дороті Маккен і Мікі Маккена.

Політіс, ошелешений і злий, горлав, що не має жодного стосунку до чийогось убивства, що це все клята помилка і вони заарештовують не того.

– Не дозволяй їм нишпорити в моєму домі! – кричав він Ельсі Мей, коли на нього надягали наручники й виводили до поліційної автівки. – Не хочу бачити їх тут!

Політіса відвезли до окружної в’язниці, прийняли й оформили о 4:30 ранку, і менше ніж за годину він втретє за чотири тижні опинився за ґратами.

Коли Мері Новатні відчинила парадні двері й побачила схвильоване обличчя свого сина Боббі, вона зрозуміла, що сталося щось жахливе. Він сказав, що, прочитавши статтю в «Сітізен-Джорнел» про полювання шерифа на другого підозрюваного і ту частину, де Клавдія висловлює страх бути вбитою при поверненні додому, він відчув, що його підставляють, тож боїться повертатися до квартири.

Зараз, у будинку свого дитинства, він казився, мов дикун, горлаючи, що неможливо вгадати, у яку халепу втягнула його божевільна Клавдія. Він приїхав пожити у своїй колишній кімнаті, казав Боббі, доки не з’ясує, що робити далі.

Коли він піднявся до своєї кімнати, маленька жилава біловолоса місіс Новатні пішла на кухню зготувати синові щось поїсти. Вона збагнула, що її старший син укотре наляканий, що на нього вішають злочин, якого він не скоював.

Її засмучувало, що страх обвинувачення й ненависть до поліції з’явилися в нього далеко не вчора. Вона чітко пам’ятала той день, коли заарештували Боббі та його найменшого брата Енді, упіймавши їх на Греблі Гувера з вибухівкою. Подейкували, що вибухівка належала одному з власників бару, який пов’язаний з організованою злочинністю. Але Боббі й Енді розповіли їй, що сталося насправді.

Якось уранці, в останній липневий тиждень минулого літа, Боббі вирішив, що хоче з’їздити порибалити на Греблю Гувера. Він, його друг Френк та Енді взяли якесь рибальське приладдя, кілька ящиків пива й поїхали на греблю.

Риболовля йшла повільно, й Енді, роззирнувшись на місці, виявив, що одні з дверей, які ведуть униз, у стіну греблі, незамкнені. Він крикнув Боббі, що йде всередину, і Боббі, прихопивши кілька бляшанок пива, пішов з ним. Френк залишився зовні й продовжив рибалити.

Енді казав, що не встигли вони пройти і кількох метрів, як раптом усе заполонила морська та паркова поліція зі зброєю напоготові. Боббі й Енді підняли руки та стали підійматися сходами, а тим часом Френк, який приніс із собою трохи хлопавок, залишених після Четвертого липня [4] День Незалежності в США. , запалив їх і жбурнув у прохід. А тоді дав драла на машині Енді.

Коли Боббі й Енді піднялися нагору, то побачили, що оточені озброєними полісменами, а над їхніми головами завис поліційний гелікоптер.

Їх затримали й посадили під арешт за злочинне проникнення та зберігання вибухових речовин усередині греблі. Захищав їх Лью Дай. Обвинувачення знизили до адміністративного правопорушення, братів оштрафували й відпустили. Але після інциденту на Греблі Гувера Боббі затаїв неабияку злість на правоохоронців.

– Поліція тільки це й уміє, – скаржився він своїй матері. – Взяти щось на кшталт дрібної поїздки на риболовлю й облаштувати все так, щоб кинути людину за ґрати.

Тепер він знову був удома й ховався у своїй кімнаті, адже боявся, що поліція прийде звинуватити його у вбивстві.

Пізньої ночі в понеділок 20 березня Мері Новатні почула стук у парадні двері. Вона накинула халат, спустилася визирнути крізь віконце й була приголомшена, побачивши перед будинком машини окружної поліції, що перекривали вулицю з обох боків.

Боббі, який спустився слідом за нею, сказав: