Стівен Кінг - Мізері

— Не кажи дур…

Але вона вже пішла, і в коридорі загриміли її важкі, поквапливі кроки. Він дивився в порожній дверний проріз. Погляд опустився нижче… і Пол вибалушив очі.

На висоті восьми дюймів від підлоги, на кожному боці одвірка стояли чорні риски. Він одразу зрозумів, що їх лишили втулки на колесах, коли він намагався проштовхнути інвалідний візок у двері. Вона їх досі не помітила. Минув майже тиждень, і неуважність Енні можна було вважати маленьким дивом. Але скоро (може, завтра, а може, навіть цього вечора) вона візьметься за свій пилосос і тоді вже напевне їх помітить.

Обов’язково помітить.

Того дня Пол вичавив із себе ще кілька рядків. Діра в аркуші закрилася.

Наступного дня Пол лежав у ліжку, спершись на подушки, та пив ранкову каву, винувато поглядаючи на чорні риски на одвірку. Він почувався, наче вбивця, який щойно помітив закривавлену одежу, якої дивним чином забув позбутися. Раптом до кімнати увірвалась Енні. Її очі були широко розплющені. В одній руці вона стискала брудну ганчірку. Немислимо, але в іншій вона мала пару наручників.

— Що… — тільки й устиг вимовити Пол.

Енні несамовито обхопила його за плечі та рвучко всадовила у вертикальне положення. Ноги проштрикнув біль (найгірший за останній час), і Пол закричав. Чашка з кавою полетіла на підлогу й розбилася. «Тут постійно щось б’ється, — подумав він, а потім сяйнула здогадка: — Вона побачила риски. Ну звісно. Мабуть, уже давно» . Це була єдина причина, якою він зміг пояснити дивну поведінку Енні, - урешті-решт, вона помітила риски, і тепер починалося нове видовищне покарання.

— Заткайся, бовдуре, — прошипіла вона й завела йому руки за спину. Тієї самої миті, коли пролунало клацання наручників, Пол почув, як на під’їзну доріжку завернув автомобіль.

Він розтулив рота, аби щось сказати, а може, знову закричати, проте Енні вчасно запхала йому до рота ганчірку. Тканина мала огидний присмак, від якого тягнуло блювати. Скоріш за все, «Пледж» чи «Ендаст» [90] «Pledge», «Endust» — засоби догляду за дерев’яними меблями. або щось подібне.

— Ані звуку, — сказала Енні, беручи його обличчя у свої долоні та нахиляючись так близько, що пасма волосся залоскотали йому чоло та щоки. — Попереджаю тебе, Поле. Хто б це не приїхав, якщо вони почують тебе… навіть якщо я щось почую та вирішу , що він теж це почув, то вб’ю спочатку його чи їх, потім — тебе, а потім — себе.

Вона підвелася та витріщила очі. На обличчі блищав піт, на губах засох яєчний жовток.

— Пам’ятай, Поле.

Він кивнув, але Енні цього не побачила. Вона вже вибігла з кімнати.

Позаду «черокі» пригальмував старий, проте доглянутий «Шевроле Бель Ер» [91] «Chevrolet Bel Air» — американський повнорозмірний автомобіль, що випускався концерном «General Motors» з 1953 до 1974 р., а названий «Bel Air» на честь одного з районів Лос-Анджелеса. . Пол почув, як десь поза вітальнею відчинилися та грюкнули двері. Він здогадався, що це особливе, немов здивоване рипіння пролунало звідти, де був вихід надвір.

Чоловік, який вийшов із машини, був таким же старим і добре доглянутим, як і його автомобіль. Саме так Пол уявляв собі справжнього жителя штату Колорадо. На вигляд йому було років шістдесят п’ять, а може, й усі вісімдесят. Він міг бути старшим партнером юридичної фірми або вислуженим патріархом будівельної компанії, але, швидше за все, він працював фермером або ріелтером. Республіканець, який вважав недостойним клеїти наліпки на бампері чи носити гостроносі італійські черевики. Службовець, який приїхав із міста у справах, бо тільки нагальні справи могли стати приводом для зустрічі такого чоловіка, як він, і такої відлюдькуватої жінки, як Енні.

Пол спостерігав, як вона тупотить під’їзною доріжкою — не зустріти гостя, а перехопити його. Здавалося, фантазії Шелдона починали збуватися. До Енні приїхав не коп, але ВПОВНОВАЖЕНИЙ. Проте такий приїзд міг укоротити життя самому ВПОВНОВАЖЕНОМУ.

«Чом би тобі не запросити його в дім, Енні? - думав Пол, намагаючись не задихнутися від смердючої ганчірки. — Чом би тобі не запросити його та не показати свого африканського птаха?»

Е- е, ні. Вона скоріше відвезе Пола в Степлтонський міжнародний аеропорт [92] «Stapleton International Airport» — аеровузол, розташований у Денвері, Колорадо; був найважливішим аеропортом штату з 1929 до 1995 року. та купить йому квиток першого класу до Нью-Йорка, ніж запросить містера Бізнесмена Скелястих гір до себе додому.