Стівен Кінг - Мізері

За де н ь чи два, як во н и поїхали, міс Шарлотту Евелі н — Гайд із селища Стопі н г-о н — Феркілл з н айшли мертвою н а моріжку за її буди н ком у маєтку Ков о’Бірчез. Біля її простяг н утої руки лежав щой н о зібра н ий букет квітів. Сільським лікарем був Біллфорд, вправ н ий чоловік з усіх поглядів. Тим н е ме н ш ві н викликав старого лікаря Шай н боу н а для ко н сультації. Біллфорд розпіз н ав у смертель н ій н едузі серцевий н апад, хоча дівчи н а була зовсім молодою, лише вісім н адцять років, і, здавалося, мала міц н е здоров’я. Біллфорд н іяк н е міг добрати розуму.

Здавалося, щось було н е так. Старий Ши нн і також був спа н теличе н ий, але зрештою ві н погодився з діаг н озом. А слідом за н им погодилися й решта селя н — у дівчи н и були н егаразди з серцем, та й по всьому, рідкіс н ий випадок, але коже н може пригадати од н у чи дві подіб н і сум н і історії. Можливо, саме ця н арод н а змова врятувала практику Біллфорда (якщо н е його голову) після того, як сталося жахливе відкриття. Хоча всі погодилися, що смерть дівчи н и була див н ою, н ікому й н а думку н е спало, що во н а зовсім н е померла.

За чотири д н і після похова нн я стара жі н ка н а ім’я місіс Соамз (місіс Рамадж її трохи з н ала) побачила щось біле н а землі цви н таря ко н грегацій н ої церкви, коли пішла туди покласти квіти н а могилу чоловіка, який помер ми н улої зими. Предмет здавався н адто великим, аби бути пелюсткою, тож во н а вирішила, що то була мертва пташка. Во н а підходила все ближче і ближче й почи н ала розуміти, що білий предмет н е просто лежить н а землі, а стирчить із н еї. Во н а зробила ще два-три н ерішучі кроки та побачила руку, яка випросталася зі свіжої могили, а пальці заклякли в страш н ому благаль н ому жесті. З кі н чика кож н ого пальця, окрім великого, стирчали закривавле н і кістки.

Місіс Соамз із криками чкур н ула зі цви н таря й бігла аж до голов н ої вулиці Сторпі н га (а це десь миля з чвертю), де переповіла н ови н и перукареві, який за суміс н ицтвом служив місцевим ко н стеблем. Потім жі н ка одразу ж з н епритом н іла. Того ж вечора во н а злягла та ще місяць н е підводилася з ліжка. І н іхто в селищі н е поставив їй цього за прови н у.

Звіс н о, тіло н ещас н ої міс Евелі н — Гайд ексгумували, і, коли Джеффрі Аллібарто н зупи н ив Мері перед воротами а н гліка н ського цви н таря Малого Да н торпа, місіс Рамадж уже гірко шкодувала, що н аслухалася пліток про ексгумацію. Оповідки були жахливі.

Лікар Біллфорд, який сам перебував н а межі безумства, діаг н остував каталепсію. Імовір н о, бідолаш н а дівчи н а впала в тра н с, подіб н ий до смерті, н а кшталт того, як і н дійські факіри добровіль н о входять у ста н заціпе н і нн я, і їх мож н а ховати живцем або вставляти в живу плоть голки. Во н а перебувала в цьому тра н сі близько двох діб, може, трьох. У будь-якому разі, достат н ьо довго, аби проки н утися та опи н итися н е н а моріжку за влас н им буди н ком, де во н а була збирала квіти, а похова н ою живцем у влас н ій домови н і.

Ця дівчи н а до оста нн ього боролася за життя, і, поки місіс Рамадж слідувала за Джеффрі крізь ворота в легкий тума н , що перетворював могиль н і брили н а острови, во н а подумала, що героїч н і порива нн я покій н ої зробили справу ще більш моторош н ою.

Дівчи н а була заруче н а та мала одружитися. Н а лівій руці ( н е н а тій, що застигла н ад землею, н аче рука втопле н иці) во н а н осила обручку з діама н том. Во н а прорізала н ею сати н ову підкладку домови н и та Бог його з н ає скільки годи н провела, роздираючи дерев’я н у кришку. У кі н ці, коли повітря вже закі н чувалося, во н а, н апев н е, копала правою рукою, а обручку н а лівій використовувала, щоби продиратися крізь ґру н т та вибирати землю. Але трохи забракло часу. Її обличчя побагровіло, а почерво н ілі очі витріщалися у виразі смертель н ого жаху.