Тесс Ґеррітсен - Клуб «Мефісто»

Вона поглинула свій бутерброд, згребла всі крихти. Невідомо, коли можна буде знову поїсти. Коли вийшла з кав’ярні, уже стояла ніч і можна було ходити темними вулицями, не боячись, що її впізнають. Був іще один варіант. Ризикований, але так не доведеться двадцять п’ять миль іти пішки.

І Джорджіо погодиться. Він відвезе її до Флоренції.

Лілі йшла та йшла, обійшла дугою П’яцца-дель-Кампо, на якій бриніло життя, трималася бічних вуличок. Поки дійшла до помешкання Джорджіо, литки боліли, ступні натерло від подорожі бруківкою. Вона затрималася під покривом темряви, зазирнула у вікно. Дружина Джорджіо багато років як померла, тож помешкання ділили батько з сином. Світло всередині горіло, та вона не бачила, щоб на першому поверсі був якийсь рух.

Їй стало клепки не стукати в парадні двері. Натомість вона пройшла до невеличкого садка позаду, відчинила хвіртку, прослизнула повз ароматні грядки з чебрецем та лавандою й постукала на кухню.

Ніхто не відповів.

Лілі прислухалася, чи не працює телевізор, – може, вони її не чують, але чути було лише приглушені звуки вулиці.

Вона поклала руку на клямку дверей, вони відчинилися.

Вистачило одного погляду. Погляду на кров, розтрощені руки, спотворені обличчя. На Джорджіо та Паоло, які сплелися в останніх обіймах.

Жінка позадкувала, затуливши рота рукою. Сльози в очах розмивали побачене. «Це я винна. Це все я винна. Їх убили через мене».

Задкуючи через лаванду, вона вперлась у дерев’яну хвіртку. Зіткнення привело її до тями.

«Тікай. Біжи».

Вона вибралася з садка, не замикаючи хвіртку за собою, й помчала вулицею, ляскаючи сандалями по бруківці.

І не зупинялася, поки не дісталася передмістя Сієни.

– Ми абсолютно переконані в тому, що є друга жертва? – спитав лейтенант Маркетт. – Підтвердження ДНК поки немає.

– Але є дві різні групи крові, – відповіла Джейн. – Ампутована рука належить особі з першою позитивною, у Лорі-Енн Такер – друга позитивна. Тож докторка Айлс, безперечно, має рацію.

У конференц-залі запала мовчанка.

Доктор Цукер тихо мовив:

– Стає дуже цікаво.

Ріццолі подивилася на нього через стіл. Від пильного погляду психолога-криміналіста доктора Лоренса Цукера їй завжди ставало незатишно. Він дивився на неї так, наче вона одна була об’єктом його цікавості, вона майже відчувала, як його погляд свердлить їй мозок. Вони працювали разом два з половиною роки тому, розслідуючи справу Хірурга, і Цукер знав, що це ще довго переслідуватиме її. Знав про її кошмари, панічні атаки. Бачив, як вона постійно терла шрами на долонях, наче хотіла стерти з них спогади. З тих часів кошмари про Воррена Гойта майже припинилися. Та коли Цукер так на неї дивився, вона почувалася беззахисною, бо ж він знав, якою вразливою вона якось була. І Джейн зневажала його за це.

Вона відвела очі й зосередилася на двох інших детективах, Баррі Фрості та Єві Кассовіц. Брати Кассовіц у команду було помилкою. Весь відділок знав, що вона прилюдно блювала в кучугуру, і Джейн могла передбачити, що буде далі. На наступний після Різдва день на столі рецепції загадковим чином з’явилося велетенське пластикове відро, позначене прізвищем Кассовіц. Їй варто було б посміятися з цього чи хоча б розлютитися. Вона ж натомість зіщулилася в себе за столом, мов побитий тюлень, надто деморалізована, щоби хоч щось сказати. Кассовіц не вижити в цьому хлопчачому клубі, якщо вона не навчиться відбиватися.

– Отже, маємо вбивцю, який не просто розчленовує жертв, – сказав Цукер, – а ще й носить частини їхніх тіл з місця на місце злочину. Маєте фото кисті?

– У нас багато фото, – сказала Джейн і передала йому досьє аутопсії. – З вигляду кисті ми впевнені, що вона жіноча.

Знімки були досить страхітливі, щоб у будь-кого всередині все перевернулося, та Цукерове лице, поки він їх гортав, не видавало ані шоку, ані огиди. Саму допитливість. Невже вона побачила в його очах захват? Невже його тішило видовище звірств, скоєних із тілом молодої жінки?

Він затримався над знімком кисті.

– Лаку на нігтях немає, але точно скидається на манікюр. Так, згоден, рука наче жіноча. – Цукер пильно вдивився в Джейн блідими очима поверх окулярів у роговій оправі. – Що маєте щодо відбитків пальців?

– За власницею руки немає злочинів. В армії не служила. У НІКЦ [5] NCIC, National Crime Information Center – Національний інформаційно-кримінологічний центр. нічого немає.

– У жодній із баз?

– Щодо її відбитків – нічого.