Франк Тільє - Пазл

— Сванессон,— сказав він. Ілан нахмурив брови.

— Протокол «Мемнод». Справа С. Ж. Лоррен.

— Ага, протокол… Подивись на титульну сторінку, на іншому боці.

Ілан розгорнув теку.

— До відома Міністерства оборони.

На ньому був наполовину стертий підпис. Нечитабельні прізвища. Мокі відійшов, щоб зачинити двері. Він розповів, що перевірив, чи є в цій кімнаті камери, і тоді тихо пояснив:

— Міністерство оборони, хлопче. Тут, посеред гір, серед божевільних. Що ти про це думаєш?

Ілан обережно гортав сторінки.

У нього було враження, наче він тримає в руках тисячолітні сувої. Він сів і поклав документ перед собою.

— Я витратив чимало часу, намагаючись розшифрувати ці сторінки,— сказав Мокі, також сідаючи.— Тут є офіційні записи, деякі надруковані на комп’ютері, деякі написані від руки. Тут є детальне досьє цієї пацієнтки, С. Ж. Лоррен. Слухай уважно, ця інформація — на вагу золота. Схоже, ця жінка була госпіталізована сюди через істерію двадцять вісім років тому. Вона була абсолютно божевільна.

Очі Ілана швидко пробігали по абзацах. С. Ж. Лоррен, 20 років на момент примусової госпіталізації. Довге чорне волосся, чорні очі, дуже худа. Вона ніколи не покидала батьківський дім, що поблизу Шамбері. Регулярні напади, манія пере­слідування, становить небезпеку для себе та оточуючих… Ілан перегорнув сторінку і погляд вмить прикипів до окремих термінів, які уникнули руйнування часом і полум’ям: «електрошок», «змінний струм», «больовий поріг», «пригнічені спогади». Далі він знайшов сторінки зі списками з двадцяти пар слів. Крижаний, напій… Затягнуте, небо… Там було зазначено: «слова для надиктовування лікарем пацієнтові».

— Багато тексту згоріло,— продовжував Мокі,— тут бракує одного пакета даних та роз’яснень, але я все прочитав.

— Поясни,— сказав Ілан, зауважуючи, що йому знадобився час, щоб розібратись в усіх документах.

— Наскільки я зрозумів, вони застосовували електрошок для того, щоб витягти на поверхню забуті спогади. Це було частиною протоколу під назвою «Мемнод», що являв собою повний «цикл» роботи з пам’яттю. Схоже, електрошок був лише одним з етапів. Саме цей етап описаний на цих сторінках: списки слів для запам’ятовування, розряди зі щораз більшою напругою. Через декілька сеансів електрошоку за допомогою списків слів, що наводять на відповідні думки, як-от «чорне насильство» або «душевні страждання» , ця дівчина все згадала. Те, що вона пережила, чорним по білому описано всередині. Психіатр розповідає, що в цей момент терапії вона говорила дитячим голосом. Знаєш, як у тих історіях про роздвоєння особистості?

Ілан подумав про Гайгекса і про те, що йому розповіла Хлоя.

— Так, знаю,— відповів він.

— Під час сеансів електрошоку вона згадала свої страждання у дитинстві,— продовжив Мокі.— За її словами, коли їй було сім років, батько будив її посеред ночі і відводив у глиб лісу. Там її оточували люди, одягнені повністю в чорне, у гостроверхих каптурах типу куклукскланівських. Її змушували дивитись на жертвопринесення тварин, оголеною замикали в клітці і багато разів ґвалтували. Вони робили це тричі на тиждень. Тричі на тиждень, ти уявляєш?

Ілан відчув, що його нудить.

— Я тебе прошу, давай пропустимо ці моторошні подробиці.

— Гаразд. Але навіть незважаючи на те, що значна частина тексту знищена, нескладно відтворити той диявольський сюжет, утілений її батьком. Під час сеансів електрошокової терапії жінка з голосом маленької дівчинки згадала всі ці жахіття.

Ілан уявив пацієнтку, прикуту до електричного стільця, як її опитували і били струмом, можливо, по кілька разів на тиждень. Йому було нескладно уявити її жах, її страждання, особливо коли вона почала пригадувати. Минуле, без сумніву, стало гіршим, ніж сьогодення.

Мокі продовжував говорити, його обличчя спохмур­ніло.

— Схоже, це працювало. Якщо вірити записам, то ці варварські експерименти давали переконливі результати: психічні травми виходили на поверхню. Не знаю, що сталося з цією пацієнткою потім, як вона змінилася,— це має бути записано в інших папках. Одне відомо напевне: її тримали тут досить довго. Почитай передостанню сторінку документа і зрозумієш.

Ілан перегорнув до місця, на яке йому вказав Мокі.

— Сванессон, 4 липня… Три роки після початку електрошокової терапії.

— Так, три роки по тому… У тебе перед очима медичний висновок по цій С. Ж. Лоррен.

Ілан затримався на технічних термінах і нахмурив брови.