Тесс Герритсен - Асистент

Ріццолі звернула увагу на цю деталь раніше за всіх присутніх, але тепер про її внесок ніхто не згадав. Можливо, всі просто забули. Але сама вона пам’ятала.

— Ми знаємо, що Гойт отримав багато листів від громадськості. Навіть сидячи у в’язниці, він спромігся завербувати послідовника. Він його виховав. Можливо, навіть сам натренував.

— Асистент, — промовила Ріццолі.

— Ви підібрали цікаве слово, — сказав Цукер, поглянувши на неї. — Асистент — це людина, яка допомагає майстрові і набирається досвіду під його орудою. У нашому разі йдеться про досвід полювання.

— Але хто з них асистент? — запитав Дін.

Ці слова вивели Ріццолі з рівноваги. Протягом минулого року Воррен Гойт уособлював для неї все зло світу. З-поміж усіх монстрів-хижаків ніхто не міг до нього дорівнятися. А тепер Дін заговорив про те, чого їй уявляти не хотілося: що Хірург міг виявитися просто прислужником когось набагато страшнішого.

— Хоч би якими були їхні стосунки, разом вони працюють набагато ефективніше, аніж поодинці. І тепер, оскільки це команда, сценарій їхніх дій може змінитися.

— Яким чином? — запитав Сліпер.

— Раніше Домінант нападав на подружжя. Чоловік — це його глядач, якому потрібно показати зґвалтування. Він хоче, щоб інший бачив наругу над своєю власністю.

— А тепер у нього є партнер, — сказала Ріццолі. — Чоловік, який буде споглядати. Який хоче споглядати.

— Гойт може взяти на себе ключову роль у фантазіях Домінанта, — кивнув Цукер. — Глядач. Публіка.

— А це означає, що наступного разу він може напасти не на подружжя, — сказала вона. — Він може вибрати…

Ріццолі урвала, не бажаючи закінчувати речення.

Але Цукер чекав на її слова. На відповідь, яку мав і сам. Він сидів, схиливши голову, з моторошною уважністю споглядаючи за нею своїми світлими очима.

— Вони виберуть жінку, яка мешкає сама, — сказав Дін.

— Її легко приборкати і тримати під контролем, — кивнув Цукер. — І не треба перейматися ніякими чоловіками. Увагу можна цілком зосередити на жінці.

« Мій автомобіль. Мій будинок. Я » .

Ріццолі приїхала на паркінг лікарні «Пілґрім» і заглушила двигун. Вона трохи посиділа в машині, не виходячи і не відмикаючи дверцят, роззираючись навколо. Вона була копом і сприймала себе як воїна і мисливця. Ніколи їй не спадало на думку, що вона може стати здобиччю. Але тепер піймала себе на тому, що поводиться як здобич, сторожко озираючись, мов кролик, який готується полишити свою безпечну нірку. Вона завжди чинила безстрашно, а тепер опустилася до того, щоб нервово позирати навколо з віконця автівки. Вона вибивала двері і була у перших рядах копів, які вривалися до будинку підозрюваного. Тепер, поглянувши на себе у дзеркало заднього виду, вона побачила сіре обличчя і безумні очі. І ледве впізнала цю людину. Не переможниця, а жертва. Ріццолі зневажала цю жінку.

Вона рвонула дверцята і вийшла. Стала, підвівши голову. Важкий пістолет, зручно вмощений у кобурі біля стегна, заспокоїв її. Нехай падлюки приходять, вона готова.

Із паркінгу піднялася на ліфті, розправивши плечі, глушачи страх гордістю. Вийшовши, побачила людей. Тепер пістолет здавався зайвим і навіть недолугим. Вона осмикнула піджак, щоб сховати кобуру, і увійшла до іншого ліфта разом із трійцею юних студентів-медиків, у яких із кишень визирали стетоскопи. Молодь хизувалася недавно вивченим професійним жаргоном, не звертаючи анінайменшої уваги на втомлену жінку, яка стояла поруч. А в неї під одягом ховався пістолет.

У відділенні інтенсивної терапії пройшла повз стіл чергового і попрямувала до палати номер п’ять. Біля скляного вікна Ріццолі зупинилася, вдивляючись усередину.

В палаті Корсака лежала якась жінка.

— Вибачте, мем, відвідувачі мають реєструватися, — сказала медсестра.

— Де він? — озирнулася на неї Ріццолі.

— Хто?

— Вінс Корсак. Він був на тому ліжку.

— Вибачте, я вийшла на чергування лише о третій…

— Ви мали зателефонувати мені!

Її схвильований голос встиг привернути увагу іншої медсестри. Вона швидко втрутилася, звертаючись до Ріццолі заспокійливим тоном людини, яка звикла говорити із убитими горем родичами.

— Містера Корсака екстубували сьогодні вранці, мем.

— Що?

— У нього в горлі була трубка, яка допомагала дихати. Сьогодні ми її вийняли. Він почувається добре, і ми перевели його до іншого відділення, поверхом нижче. Знаєте, мем, дружині містера Корсака ми зателефонували, — додала вона, захищаючись.