— Парашут, — промовила Ріццолі, глянувши на неї. — Ідеальний саван.
Стіл зали для нарад був завалений паперами. На ньому лежали відкриті теки. Фотографії з місця злочинів вилискували, наче глянцеві постери. По жовтих аркушах для нотаток шкрябали ручки. Попри настання комп’ютерної ери (на столі стояли декілька ввімкнених ноутбуків), копи надають перевагу старим добрим нотаткам на папері, якщо звідусіль сиплються факти і треба щось записати. Свій ноутбук Ріццолі залишила на робочому столі — їй зручніше було записувати інформацію вручну, швидким і твердим нерозбірливим почерком. Сторінка заповнювалася плетивом слів, стрілочок і рамок, які містили важливі деталі. У цьому позірному хаосі був порядок. А ще здавалося, що в записаної ручкою інформації менший ризик зникнути. Ріццолі відкрила нову сторінку, намагаючись зосередитися на шепотливому голосі доктора Цукера, не відволікаючись на Гебріела Діна, який сидів на сусідньому стільці і теж робив нотатки, але набагато охайніше. Вона блукала поглядом по його руці. По товстих венах, які напиналися, коли він стискав ручку. По білій свіжій манжеті, що виднілася з-під рукава сірого піджака. Дін вирішив сісти поруч. Це щось означало? « Ні, Ріццолі. Поруч із тобою був вільний стілець, от і все » . Віддаватися таким думкам — гаяти час. Вона не почувалася зосередженою, увага розпливалася на всі боки, і навіть рядки нотаток почали тягнутися по сторінці навскіс. У залі було п’ятеро інших чоловіків, але вона думала лише про Діна. Уже знала його запах, чистий і свіжий, і могла вирізнити його серед усього «букету» лосьйонів після гоління за цим столом. На відміну від чоловіків навколо, Ріццолі не користувалася парфумами.
Вона поглянула на щойно записані слова: « Мутуалізм — симбіоз, який є взаємовигідним для обох організмів » .
Це слово позначало стосунки Воррена Гойта з новим партнером. Хірург і Домінант працювали в команді. Спільне полювання і смакування зогнилою плоттю.
— Воррен Гойт завжди найефективніше працював у парі, — сказав доктор Цукер. — Це його улюблений спосіб полювання. У нього був Ендрю Капра, якого потім убили. Гойтові дуже потрібна участь іншого чоловіка, це частина ритуалу.
— Однак торік він полював сам, — зауважив Баррі Фрост. — Тоді він не мав партнера.
— Насправді можна сказати, що мав, — відповів Цукер. — Подумайте про жертв, яких він обирав тут, у Бостоні. Всі вони були жінками, які зазнали сексуального насилля — не від Гойта, а від інших чоловіків. Його приваблюють травмовані жінки. Ті, хто несе на собі тавро зґвалтування. Для нього це означає, що вони брудні, заражені. А отже, до них можна підступитися. У глибині душі Гойт боїться звичайних жінок, і цей страх перетворює його на імпотента. Він може почуватися сильним лише коли думає, що вони нижчі. Символічно знищені. Коли він полював з Капрою, ґвалтував Капра. І лише після цього Воррен Гойт застосовував скальпель. Лише тоді він міг сповна насолодитися завершальним ритуалом.
Цукер озирнув слухачів і побачив, що всі кивають. Присутнім тут копам були відомі ці подробиці. Крім Діна, усі вони брали участь у розслідуванні справи Хірурга і знали його стиль.
Доктор Цукер відкрив теку з документами.
— Переходимо до іншого нашого вбивці, Домінанта. Його ритуал є майже дзеркальним відображенням Гойтового. Однак він не боїться жінок. І чоловіків також. Він узагалі схильний нападати на жінок, які живуть із партнерами-чоловіками. І йдеться не про додаткову перешкоду, що становить чоловік чи хлопець, який випадково опинився поруч, — ні. Здається, Домінант сам прагне, щоб чоловік був там — і готується до зустрічі з ним. Електрошокер і скотч, щоб знерухомити чоловіка. Потім цю жертву саджають так, щоб змусити дивитися на подальші події. Найпрактичнішим було б одразу вбити чоловіка, але Домінант чинить інакше. Він ловить кайф від того, що має глядачів. Від того, що інший чоловік бачить, як він оволодіває його власністю.
— А Воррен Гойт ловить кайф від споглядання, — сказала Ріццолі.
— Саме так, — кивнув Цукер. — Один убивця полюбляє діяти, а інший — споглядати. Чудовий приклад мутуалізму. Ці двоє чоловіків — природжені партнери. Їхні прагнення взаємодоповнюються. Разом вони діють ефективніше. Вони можуть краще контролювати свою здобич і об’єднувати навички. Ще коли Гойт був у в’язниці, Домінант наслідував його техніку. Він запозичив деякі елементи його «підпису».
Читать дальше