Тесс Герритсен - Асистент

— Чому вас так обурило моє запитання?

— Невже якщо я жінка, то не можу захистити власне помешкання?

— А ви завжди в усьому маєте бути кращою за чоловіків, детективе Ріццолі? — зітхнув він.

— Я докладала великих зусиль, щоб до мене ставилися так, як до всіх інших, — сказала вона. — І не збираюся просити для себе особливих умов лише через те, що я жінка.

— Ви опинилися в цій ситуації саме тому, що жінка. Сексуальні фантазії Хірурга пов’язані з жінками. І Домінант нападає на подружжя не через чоловіків, а через дружин. Він ґвалтує жінок. Не кажіть, що ваша стать не має нічого спільного з небезпекою.

Ріццолі здригнулася від його згадки про зґвалтування. Досі вона говорила про сексуальне насилля над іншими жінками. Якщо ж розглядати її як потенційну жертву — тоді варто зосередитися на іншому, набагато інтимнішому. На такому, чого вона не хотіла обговорювати з жодним чоловіком. Їй було незручно не лише від теми зґвалтування, а ще й — головним чином — від присутності Діна. Від його уважного погляду. Він дивився на неї так, наче вона знала якусь таємницю, яку він хотів вивідати.

— Ідеться не про те, що ви коп і здатні захистити себе, — сказав він. — А про те, що ви жінка. Жінка, яку Воррен Гойт, можливо, уявляв у своїх фантазіях протягом усіх цих місяців.

— Йому потрібна не я, а Корделл.

— Корделл поза межами його зони полювання. Він не може її дістати. Зате ви — тут. Ви на відстані простягнутої руки від нього. Та сама жінка, яку він майже переміг. Яку пришпилив скальпелями до підлоги. Він тримав лезо біля вашої шиї і вже відчував запах вашої крові.

— Годі.

— У певному сенсі він вас уже взяв. Ви вже належите йому. І ви щодня виходите з квартири і працюєте над тими самими злочинами, які він лишив по собі. Кожне тіло — це написаний вам лист. Нагадування про те, що він підготував для вас.

— Годі, кажу вам!

— І ви думаєте, вам не потрібен захист? Думаєте, пістолета і правильного настрою достатньо, щоб вижити? Якщо так, то ви зневажаєте власні інстинкти. Ви знаєте, що він далі чинитиме. Знаєте, чого він хоче і що його заводить. Знаєте, що його заводите ви. І знаєте, що він хоче з вами скоїти.

— Замовкніть, ідіоте!

Її втрата контролю здивувала обох. Ріццолі дивилася на нього, у відчаї від свого зриву і від того, що звідкись узялися сльози й підступають до очей. «Чорт, чорт, ні. Не плакати!» Вона ніколи не показувала жодному чоловікові своєї слабкості й не хотіла починати з Діна.

Глибоко вдихнувши, тихо сказала:

— Будь ласка, йдіть.

— Я лише хочу, щоб ви дослухалися до власного інстинкту. Прийняли такий самий захист, який даєте іншим жінкам.

Ріццолі підвелася і пішла до дверей.

— На добраніч, агенте Дін.

Спочатку він не поворухнувся, і вона вже почала була думати, як вигнати цього чоловіка зі своєї квартири. Нарешті він встав, але біля дверей зупинився і глянув на неї:

— Джейн, ви не безсмертна. І ніхто не вимагає цього від вас.

Дін пішов, а вона ще довго стояла, притулившись до замкнених дверей, заплющивши очі й намагаючись заспокоїти збурені цієї розмовою емоції. Вона знала, що не безсмертна. Переконалася в цьому торік, коли дивилася в очі Хірурга й чекала дотику його скальпеля. Нагадувань про це вона не потребувала. А ще її вразила прямота, з якою Дін намагався донести до неї цю думку.

Вона повернулася на канапу і взяла з журнального столика телефон. У Лондоні ще була ніч, але чекати Ріццолі не могла.

Мур відповів майже одразу, хрипким, але не сонним, попри пізню годину, голосом.

— Це я, — сказала Ріццолі. — Вибачте, що розбудила.

— Чекайте, я вийду до іншої кімнати.

Ріццолі почула крізь слухавку, як застогнали пружини ліжка, а потім зачинилися двері.

— Що сталося?

— Хірург знову вийшов на полювання.

— Жертви є?

— Я була на аутопсії кілька годин тому. Його робота.

— Він часу не гаяв.

— Це ще не все.

— Куди вже гірше?

— Він знайшов собі партнера, Томасе.

Мур довго мовчав, а потім запитав:

— Хто це?

— Ми думаємо, що це той самий убивця, який напав на те подружжя в Ньютоні. Вони з Гойтом якось запізналися і тепер полюють разом.

— Так швидко? Як вони могли так швидко знайти один одного?

— Вони були знайомі раніше. Очевидно, що так.

— Де вони зустрілись? Як?

— Оце я маю дізнатися. Можливо, тут ключ до особи Домінанта.

Ріццолі раптом подумала про операційну, з якої втік Гойт. «Наручники». Це не охоронець їх зняв. До операційної заходив хтось інший. Мабуть, хтось перевдягнений прибиральником чи лікарем у білому халаті.