Тесс Герритсен - Асистент

— Що це?

— Текіла. Знайшов у вас на полиці.

Вона взяла склянку і замислено подивилася на неї.

— Я й забула, що маю текілу. Вона вже стара.

— Пляшку не відкорковували.

Що ж, Ріццолі не була поціновувачкою текіли. Цю пляшку привіз її брат Френкі. Він завжди зі своїх мандрів привозив їй усілякі безглузді алкогольні подарунки — лікер «Калуа» з Куби, саке з Японії. Френкі в такий спосіб показував, що йому, завдяки морській піхоті, відкритий весь світ. От і нагода продегустувати його сувенір із сонячної Мексики. Ріццолі ковтнула і до очей підступили сльози. Коли текіла проходила в шлунок, Ріццолі раптом пригадала одну деталь зі справи Воррена Гойта. Його першим жертвам до напоїв підмішували рогіпнол. «Як легко заскочити нас зненацька», — подумала вона. Коли жінка думками деінде або не має причин боятися чоловіка, який її пригощає, вона мов те ягня. Навіть сама вона спокійно взяла склянку з текілою. Навіть вона пустила до свого помешкання чоловіка, якого так погано знала.

Ріццолі знову подивилася на Діна. Він сидів навпроти, і тепер їхні очі були на одному рівні. Текіла, яку вона випила натщесерце, уже починала діяти: кінцівки втрачали чутливість. Алкоголь — це анестетик. Ріццолі стала небезпечно відстороненою і спокійною.

Дін нахилився до неї, і вона не відсахнулася, полишивши свою звичайну настороженість. Дін порушував її особистий простір так, як більшість чоловіків навіть не намагалася, а вона йому дозволяла. Вона підкорилася йому.

— У нас уже не один убивця, — сказав він. — У нас двоє партнерів. Одного з них ви знаєте краще, ніж будь-хто на світі. Хочете ви цього чи ні, але з Ворреном Гойтом у вас особливий зв’язок. А отже, ви пов’язані і з Домінантом.

Ріццолі видихнула й тихо промовила:

— Саме в такий спосіб Воррен працює найефективніше. Цього він дуже прагне. Мати партнера. Наставника.

— У Саванні він мав партнера.

— Так, лікаря на ім’я Ендрю Капра. Коли Капра загинув, Воррен залишився сам. Тоді він переїхав до Бостона. Однак він ніколи не полишав пошуків нового партнера, який поділяв би його прагнення і фантазії.

— Боюся, він його знайшов.

Вони обмінялися поглядами. Обоє розуміли похмуру перспективу нового повороту подій.

— Тепер вони працюють удвічі ефективніше, — сказав Дін. — Вовки краще полюють у зграї.

— Об’єднані зусилля на полюванні.

— Так, — кивнув він. — Їм тепер легше вистежувати жертву, заганяти її в глухий кут і тримати під контролем…

— Чашка! — сказала раптом вона, сівши прямо.

— Що таке?

— На місці убивства Гента її не було. Тепер ми знаємо чому.

— Бо Воррен Гойт був там і міг йому допомогти.

— Тепер Домінанту не знадобилася запобіжна система, — кивнула Ріццолі. — Він мав партнера, який попередив би його, якби чоловік поворухнувся. Партнера, який стояв там і дивився на все це від початку до кінця. А Воррен ловить від цього кайф. Він цим насолоджується. Це частина його фантазій — дивитись, як ґвалтують жінку.

— А Домінанту потрібна публіка.

— Так, він саме тому нападав на подружжя. Щоб було кому дивитись, як він насолоджується необмеженою владою над жіночим тілом.

Вона описувала таке інтимне катування, що не могла змусити себе дивитися Дінові у вічі, але відчувала на собі його погляд. Сексуальне насилля над жінкою — це злочин, який у надто багатьох чоловіків викликає хтиву цікавість. Ріццолі, єдина жінка, присутня на вранішніх нарадах у відділі, часто спостерігала за колегами, які обговорювали зґвалтування, і бачила в їхніх очах електричні іскорки інтересу, навіть якщо вони намагалися здаватися холодними професіоналами. Вони ретельно зупинялися на звітах патологоанатома про сексуальне насилля, надто довго дивилися на фото мертвих жінок із широко розсунутими ногами. Їхня реакція особисто зачіпала Ріццолі. За ці роки в неї виробилася надзвичайна чутливість навіть до найменшого сліду нездорової цікавості в очах копа, який запитує, чи було зґвалтовано жертву. Тепер, дивлячись в очі Дінові, вона шукала цей небезпечний вогник, але нічого такого не бачила. Нічого, крім похмурої рішучості, коли він дивився на спотворені тіла Ґейл Їґер і Каренни Гент. Діна ця жорстокість не заводила, а викликала в нього глибоку відразу.

— Ви сказали, що Гойт прагне мати наставника, — заговорив він.

— Так. Когось, хто показував би йому шлях і вчив.

— А чого його можна навчити? Він і так знає, як убивати.

Вона помовчала, сьорбаючи текілу. Коли Ріццолі знову подивилася на Діна, він нахилився до неї ще ближче, ніби боявся пропустити бодай слово.