Тесс Герритсен - Асистент

А потім Йошима покликав стривоженим голосом:

— Докторе Айлс!

— Що?

— Я поклав скельце під мікроскоп і…

— Там є сперма?

— Краще подивіться самі.

У голові вже не паморочилося. Ріццолі озирнулася й побачила, як Айлс стягнула рукавички і сіла за мікроскоп. Роздивлялася зразок, а Йошима стояв над нею.

— Бачите? — запитав він.

— Так, — прошепотіла Айлс і відсунулася від мікроскопа. Вигляд у неї був ошелешений. — Тіло знайшли близько другої дня? — запитала вона в Ріццолі.

— Приблизно.

— А зараз дев’ята вечора…

— То там є сперма чи ні? — втрутився Корсак.

— Так, є, — відповіла Айлс. — Рухлива.

— Тобто? — насупився Корсак. — Сперматозоїди рухаються?

— Так.

У кімнаті запала тиша. Усі знали, що означає ця знахідка, і всіх це спантеличило.

— Як довго сперматозоїди залишаються рухливими? — запитала Ріццолі.

— Залежить від середовища…

— Як довго?

— Після еякуляції вони можуть зберігати рухливість протягом одного-двох днів. Щонайменше половина цієї сперми під мікроскопом рухається. Еякулят свіжий. Можливо, йому не більше доби.

— А як давно померла жертва? — запитав Дін.

— Зважаючи на рівень калію в скловидному тілі, з якого я взяла зразок приблизно п’ять годин тому, ця жінка мертва щонайменше шістдесят годин.

Знову запала тиша. Ріццолі бачила на всіх обличчях один і той самий висновок. Вона поглянула на Ґейл Їґер. Її тулуб тепер було розпанахано, а всі органи виставлено на огляд. Притиснувши руку до рота, Ріццолі кинулася до умивальника. Вперше за всю кар’єру копа її знудило.

— Він знав, — сказав Корсак. — Цей сучий син знав.

Вони стояли разом на парковці біля будівлі. Кінчик сигарети Корсака світився жовтогарячим. Після холодного прозекторію паркий літній вечір здавався майже приємним, як і завіса темряви замість безжального лампового світла. Ріццолі почувалася приниженою через вияв слабкості, а головне — через те, що агент Дін був там і все бачив. Принаймні йому вистачило тактовності нічого не сказати. Він дивився на неї байдуже, без співчуття і без насмішки.

— Саме Дін сказав їй подивитися на сперму, — вів далі Корсак. — Як там називається цей тест…

— Мазок.

— Так, оцей мазок. Айлс навіть не збиралася на нього дивитися. Вона хотіла, щоб він спершу висох. І тут оцей федерал втручається й каже доктору, що треба робити. Ніби він точно знав, що потрібно шукати і що ми знайдемо. Звідки він знав? І до чого взагалі ФБР у цій справі?

— Ви перевіряли родину вбитих. Було там щось, що могло зацікавити ФБР?

— Анічогісінько.

— Може, вони вплуталися в якусь небезпечну справу?

— Ви так говорите, наче Їґери самі винні, що їх убили.

— Він був лікар. Може, йдеться про оборудки ліків? Може, він був свідком?

— Щодо нього — усе чисто. Щодо його дружини — теж.

— Цей coup de grâce наводить на думку про страту. Може, це символ. Перерізати йому горло, щоб він замовк.

— Господи, Ріццолі! Ви все ставите догори дриґом. Ми спочатку думали про збоченця, який убиває заради задоволення. А ви тепер поринули в теорію змови.

— Я намагаюся зрозуміти, чому втрутився Дін. Бюро зазвичай начхати на те, чим ми займаємося. Вони не лізуть у наші справи, ми не ліземо в їхні, і всіх це влаштовує. Ми не просили їхньої допомоги в справі Хірурга. Упоралися власними силами, працювали із власним психологом-консультантом. Їхній відділ аналізу поведінки занадто зайнятий — вони плазують перед Голлівудом замість приділити нам бодай крихту уваги. Тоді що такого особливого в цій справі? Чим відрізняються Їґери?

— Ми не знайшли нічого, — сказав Корсак. — Жодного боргу, жодної фінансової проблеми. Жодної судової справи. Ніхто про них слова поганого не сказав би.

— Тоді чому справою зацікавилося ФБР?

Поміркувавши, Корсак сказав:

— Можливо, Їґери мали впливових друзів і ті зараз домагаються правосуддя.

— А хіба Дін не міг просто сказати нам це?

— Федерали взагалі не люблять нічого пояснювати.

Ріццолі озирнулася на будівлю. Майже настала північ, а вони так і не бачили, щоб Мора Айлс поїхала. Коли Ріццолі виходила, Айлс диктувала звіт і попрощалася коротко. Королева Покійників звертала мало уваги на живих.

« А я хіба відрізняюся? Коли я вночі лежу в ліжку, то бачу обличчя мертвих » .

— Ця справа не зводиться лише до вбивства Їґерів, — сказав Корсак. — Тепер маємо ще одні рештки.

— Думаю, тепер Джої Валентайн може спокійно жити, — сказала Ріццолі. — Ми вже знаємо, звідки взялася темна волосина, — вона належала жертві, убитій раніше.