Тесс Герритсен - Асистент

— Та ви що, детективе, на скотчі навіть ваша голова не триматиметься.

Айлс подивилася в збільшувальне скло і кивнула.

— Добре, Йошимо, тепер я бачу.

— Що ви бачите? — запитав Корсак.

— Чарівну силу скотчу. Детективе Ріццолі, ви запитували, яке лезо використовували.

— Тільки не кажіть, що скальпель.

— Ні, не скальпель. Погляньте.

— Це серейторне лезо [6] Серейторне лезо — зазубрене лезо із особливим типом заточування. .

— З першого погляду справді так здається.

Ріццолі помітила спокійний виклик в очах Айлс.

— Але тут щось інше?

— Ріжуча кромка не серейторна, бо інший край рани абсолютно рівний. Ці зазубрини — лише на третині довжини рани, бачите? Не по всій довжині. Оці розриви утворилися тоді, коли витягали лезо. Убивця увігнав ніж у шкіру під лівою щелепою і повів його до передньої частини горла, закінчивши стінкою трахеї. Зазубрини з’явилися тоді, коли він зробив що хотів і трохи повернув ніж, витягаючи його.

— То від чого вони утворилися по краях?

— Явно не від кінчика ножа. На цьому ножі серейторна заточка нижче — вона й спричинила зазубрини, коли ніж витягували. — Айлс поглянула на Ріццолі. — Використовувався ніж для виживання, як у «Рембо». З таким ножем міг би вийти на полювання мисливець.

«Мисливець». Ріццолі поглянула на масивні м’язисті плечі Річарда Їґера і подумала: «Цей чоловік був не з тих, хто мав себе за легку здобич».

— Що ж, дозвольте й мені дещо прояснити, — сказав Корсак. — Оцей загиблий, доктор Бодібілдер, дивиться, як убивця, блін, дістає ніж, наче у фільмі «Рембо»? Просто сидить і дивиться, як йому перерізають горлянку?

— У нього були зв’язані руки і ноги, — зауважила Айлс.

— Та нехай його спеленали, як Тутанхамона! Будь-яка нормальна людина несамовито пручалася б.

— Правильно, — сказала Ріццолі. — Навіть якщо руки й ноги зв’язані, все одно можна було б відштовхнути вбивцю ногами чи навіть ударити головою, а він просто сидів, прихилившись до стіни.

Доктор Айлс випросталася. Вона мовчки стояла — по-королівськи гордо, ніби на ній було вбрання жриці, а не халат.

— Дайте мені мокрий рушник, — мовила нарешті вона, звертаючись до Йошими. — Спрямуйте світло он туди. Ми маємо ще раз дуже ретельно обтерти його й оглянути шкіру, дюйм за дюймом.

— Що ми шукаємо?

— Коли знайду — скажу.

За декілька секунд, піднявши праву руку трупа, Айлс помітила сліди збоку від грудей. Збільшувальне скло показало дві ледь видимі випуклості. Провівши по шкірі пальцями в рукавичках, Айлс сказала:

— Папули. Потрійна реакція Льюїса.

— Яка реакція? — перепитала Ріццолі.

— Потрійна реакція Льюїса. Слід, який лишився на шкірі. Спочатку ми бачимо еритему — червоні цятки. А потім запалення, спричинене розширенням судин шкіри. І нарешті, на третій стадії, з’являється папула внаслідок підвищення проникності судин.

— Як на мене, схоже на слід від удару тазером [7] Тазер — електрошокова зброя нелетальної дії. Його використовує, зокрема, американська поліція. Вважається, що тазер, порівняно з іншими електрошокерами, завдає меншої шкоди здоров’ю людини, до якої його застосовано. , — сказала Ріццолі.

— Саме так, — кивнула Айлс. — Маємо типову реакцію шкіри на удар струмом. Використовувався електрошокер, подібний до тазера. Це і знерухомило жертву. Клац — і мозок втрачає контроль над м’язами. Звісно, у вбивці було достатньо часу, щоб зв’язати йому руки і ноги.

— А як довго лишаються ці сліди на шкірі?

— У живої людини вони зазвичай зникають за дві години.

— А в мертвої?

— Смерть зупиняє процеси в шкірі. Тому ми все ще бачимо ці сліди, хоча й ледь помітні.

— Отже, він помер не пізніше ніж за дві години після електрошоку?

— Саме так.

— Але тазер вирубає лише на кілька хвилин, — сказав Корсак. — П’ять, максимум десять. Щоб тримати жертву в покорі, убивці довелося б застосовувати нові розряди.

— Тому ми продовжуємо шукати інші сліди, — сказала Айлс, спрямовуючи світло на нижню частину тіла і безжально виставляючи на огляд геніталії Річарда Їґера.

До цієї миті Ріццолі намагалася туди не дивитися. Їй завжди здавалося, що погляд на статеві органи трупа — жорстоке втручання, ще один акт насилля і знущання з жертви. Але тепер на безвільно обвислий пеніс і мошонку світила безжальна лампа. Тіло Річарда Їґера довели до крайньої межі приниження.

— Є ще папули, — сказала Айлс, обтираючи згусток крові. — Ось тут, у нижній частині живота.