Тесс Герритсен - Двійник

— Гаразд, я згадав. То була «Краун Плаза».

— Та, що в Натику?

— Ні. У Велслі.

Сарм’єнто раптом потягнувся до телефону на стіні. Пробуркотів у слухавку:

— Детектив Сарм’єнто. Зв’яжіть мене з готелем «Краун Плаза» у Велслі…

Лайджетт у кімнаті для допитів сказав:

— Велслі далеченько від дому, чи не так?

Двейн зітхнув.

— Мені хотілося дихати вільніше, от і все. Мати час для себе. Знаєте, Метті останнім часом була така липуча. І на роботі від мене всім щось потрібно.

— Життя складне, еге ж?

Лайджетт сказав це спокійно, без натяку на сарказм, який мав відчувати.

— Усі чогось хочуть. Мушу на всі зуби посміхатися покупцям, які вимагають місяця з неба. Я не можу дістати їм місяць. «БМВ» — хороше авто, за нього треба заплатити. І в них є гроші — ось що мене вбиває. Гроші в них є, а вони все одно хочуть збити з мене хоча б цент.

«Його дружина зникла, може й загинула, — подумала Ріццолі, — а він біситься, бо покупці «БМВ» хочуть знижок?»

— Я тому й зірвався. Ми через це й посварилися.

— З дружиною?

— Так. Справа була не в нас . Усе через бізнес. З грошима сутужно, розумієте? У цьому вся річ. Просто проблеми.

— Ваші працівники, які бачили сварку…

— Які працівники? З ким ви говорили?

— Продавець та механік. Вони обидва сказали, що ваша дружина пішла звідти засмучена.

— Ну, вона ж вагітна. Її засмучують дуже дивні речі. Усі ці гормони, вони через них казяться. Вагітним жінкам нічого не поясниш.

Ріццолі відчула, як спалахнули її щоки. Подумала — невже Фрост так само думає про неї ?

— До того ж вона постійно втомлена, — вів далі Двейн. — Плаче з будь-якої причини. То спина болить, то ноги. Щодесять хвилин до туалету бігає. — Він знизав плечима. — Мені здається, я ще й непогано даю собі раду з усім цим.

— Який співчутливий, — зауважив Фрост.

Сарм’єнто раптом повісив слухавку й вийшов із кімнати. Тоді вони побачили через вікно, як він просунув голову в кімнату для допитів і зробив Лайджетту знак. Обидва детективи вийшли. Двейн лишився за столом сам. Подивився на годинника, посовався на стільці, глянув у дзеркало й насупився. Дістав із кишені гребінця і став вовтузитися із зачіскою, аж поки кожне пасмо волосся не лягло ідеально. Невтішний чоловік готується до зйомок для випуску новин о п’ятій.

Детектив Сарм’єнто повернувся до Ріццолі й Фроста, багатозначно їм підморгнув.

— Піймався, — прошепотів він.

— Що у вас на нього?

— Ви дивіться.

У вікно вони побачили, що Лайджетт повернувся до кімнати. Він зачинив двері й став, пильно дивлячись на Двейна. Первіс завмер, але було помітно, як на шиї над комірцем сорочки тріпотить його пульс.

— То що, — сказав детектив. — Не хочете зараз сказати мені правду?

— Про що?

— Про ті дві ночі в готелі «Краун Плаза».

Двейн засміявся — за цих обставин така реакція була зовсім недоречна.

— Я не знаю, про що ви.

— Детектив Сарм’єнто щойно говорив із готелем. Вони підтвердили, що ці дві ночі ви провели в них.

— От бачите? Я ж казав…

— Що за жінка була з вами, Двейне? Білява, приваблива. Снідала разом із вами в їдальні обидва дні.

Первіс замовк. Глитнув.

— Ваша дружина знала про білявку? Це тому ви з Метті сварилися?

— Ні…

— То вона про неї не знала?

— Ні! Тобто, ми не тому посварилися.

— Авжеж тому.

— Ви намагаєтеся виставити все якомога гірше!

— То що, у вас немає коханки? — Лайджетт підійшов ближче, майже впритул до Двейна. — Її нескладно буде знайти. Вона напевно сама нам зателефонує. Побачить ваше обличчя в новинах і зрозуміє, що краще їй вийти вперед із правдою.

— Це ніяк не пов’язано… я розумію, це має поганий вигляд, але…

— Авжеж.

— Гаразд, — зітхнув Двейн. — Гаразд, я трохи збився з дороги, ясно? Так буває з багатьма хлопцями в моїй ситуації. Важко, коли твоя дружина така велетенська, що з нею більше не можна цього робити. У неї черево стирчить. І їй нецікаво.

Ріццолі дивилася перед собою, думаючи, чи Фрост із Сарм’єнто зараз зиркають на неї. «Так, от вона я. Ще одна черевата. І чоловік в іншому місті». Вона дивилася на Двейна й уявляла, що це Гебріел сидить на цьому стільці та промовляє ці слова. «Господи, не треба так із собою, — подумала вона, — не заплутуй сама себе. Це не Гебріел, це лузер на ім’я Двейн Первіс, якого застукали з коханкою, а він не здатний за це відповісти. Дружина дізнається про ціпочку на стороні, і ти думаєш: прощавайте годинники «Брейтлінг», і половина будинку, і вісімнадцять років аліментів. Ні, це мудило точно винне».