Тесс Герритсен - Двійник

Ріццолі оглянула тіло на столі.

— Я б сказала, що вона відповідає цьому опису.

«Як і я, — подумала Мора. — Мені сорок років, зріст — п’ять футів сім дюймів, вага — сто двадцять п’ять. Але яка жінка не прибреше про свою вагу на водійських правах?»

Вона без слів дивилася, як Ейб завершує огляд поверхні тіла. Час від часу він робив коротенькі нотатки на попередньо роздрукованій діаграмі з жіночим тілом. Куля ввійшла в ліву скроню. Трупні плями знизу тулуба та на стегнах. Шрам від апендектомії. Судмедексперт поклав свої записи й перейшов до ніг жертви — узяти вагінальні мазки. Поки вони з Йошимою розсували стегна мертвої жінки, аби відкрити промежину, Мора зосередилася на її животі. Дивилася на шрам від видалення апендикса — тоненьку білу лінію на шкірі кольору слонової кістки.

«У мене теж такий».

Узявши мазки, Ейб перейшов до таці з інструментами й підняв скальпель.

Дивитися на перший надріз було майже нестерпно. Мора піднесла руку до грудей, наче відчувала, як лезо розтинає її власну плоть. Поки Ейб робив Y-подібний розріз, вона подумала: «Це помилка. Не знаю, чи зможу на це дивитися». Але не зійшла з місця, заклякла, зачарована й нажахана, дивлячись, як він відділяє шкіру від грудної стінки, швидко знімає, наче білує дичину. Брістол працював, несвідомий її жаху, зосереджений тільки на розтині. Умілий патологоанатом може зробити просту аутопсію менше ніж за годину, тож на цьому етапі розтину він не марнував часу на без потреби акуратні розрізи. Мора завжди вважала Ейба приємним чоловіком, з його добрим апетитом до їжі, випивки й опери, але зараз його розбухлий живіт і бичача шия робили його подібним на товстого м’ясника, який крає м’ясо ножем.

Шкіра з грудної клітки була знята, груди сховалися під відгорнутими клаптями, відкриваючи ребра та м’язи. Йошима схилився над нею із секатором і взявся розрізати ребра. Мора смикалася від кожного клацання ножиць. «Як легко ламаються людські кістки, — подумала вона. — Ми думаємо, що серце захищає міцна клітка з ребер, але варто лиш натиснути, варто двом лезам зійтися — і вони, одне за одним, поступаються загартованій сталі. Ми зроблені з такого тендітного матеріалу».

Йошима розрізав останню кістку, Ейб розітнув останні хрящі та м’язи. Удвох вони підняли грудину, наче кришку зі скрині.

У відкритій грудній порожнині поблискували серце та легені. Морі одразу спало на думку: молоді органи. Але вона зрозуміла — ні, сорок років це вже не молодість, правда? Непросто було визнати, що у свої сорок вона вже прожила половину життя. Її, як і жінку на цьому столі, уже не можна вважати молодою.

Органи жінки на столі здавалися нормальними, не мали очевидних ознак патології. Кількома меткими розрізами Ейб дістав легені та серце, поклав їх у металевий таз. Зробив кілька надрізів під яскравими лампами, щоб побачити паренхіму легень.

— Не курила, — завважив він до двох детективів. — Набряків немає. Гарна, здорова тканина.

Тільки от — уже мертва.

Брістол опустив легені назад у таз, куди вони лягли рожевим курганом, і взяв серце. Воно легко вмістилося в його масивну руку. Мора раптом відчула своє власне серце, яке зараз гупало в її грудях. Як і серце цієї жінки, воно вмістилося б у Ейбову долоню. Їй раптом стало млосно від думки про те, що він може тримати його, перевертати, оглядаючи коронарні судини — так само, як робить зараз. Технічно серце — простий насос, але воно становить серцевину людського тіла, і від того, яким відкритим, виставленим напоказ воно зараз було, Мора відчула порожнечу у власних грудях. Глибоко вдихнула, і від запаху крові її нудота тільки посилилася. Вона відвернулася від тіла й зустрілася поглядом із Ріццолі. Тією Ріццолі, яка надто багато бачила. Вони були знайомі вже майже два роки, працювали разом над достатньою кількістю справ, щоб глибоко поважати одна одну з професійного погляду. Однак разом із цією повагою прийшла і взаємна шаноблива обачність. Мора знала, яка гостра в Ріццолі інтуїція, і коли вони зараз дивилися одна на одну через стіл, знала, що ця жінка безперечно помічає, як близько Мора до того, щоб вибігти геть із кімнати. Відповідаючи на невисловлене питання в очах Ріццолі, Мора вперто стиснула щелепи. Королева Покійників знову була незворушна.

Знову зосередилася на мертвому тілі.

Ейб, який не звертав уваги на напруження в кімнаті, розкрив камери серця.

— Усі клапани мають нормальний вигляд, — прокоментував він. — Коронарні судини м’які. Чисті. Боже, сподіваюся, моє серце теж таке.