Стивен Кинг - Інститут

— Чудова ідея, але я так не думаю, — сказав Джордж. Він узяв Калішу за руку й легенько стиснув. — Нам, може, і вдасться трохи покопирсатися їм у головах, може, й сильно налякати їх, але в них шокери, і щойно вони шваркнуть одного-двох із нас, гра закінчиться.

Каліші не хотілося це визнавати, але вона сказала, що він, найпевніше, має рацію.

Ейвері: «Крок за кроком».

— Народ, я не чую, що ви думаєте, — вступила Айріс. — Знаю, що ви щось думаєте, але мені дуже болить голова.

Ейвері: «Подивимося, що ми можемо для неї зробити. Спробуймо разом».

Каліша зиркнула на Ніка, той кивнув. На Джорджа, який стенув плечима й також кивнув.

Ейвері провів їх до Айріс у голову, ніби дослідник, що веде свою групу в печеру. Губка в її голові була дуже велика. Ейвері вона здавалася скривавленою, тож такою постала й перед усіма іншими. Вони обступили її й почали тиснути. Губка трішки піддалася… ще трішки… але тоді зупинилася, опираючись їхнім зусиллям. Джордж відступив першим, після нього Гелен (яка не дуже й могла щось зробити, насправді), а потім і Нік із Калішею. Ейвері залишився останній, устиг завдати болючій губці зухвалого ментального удару, перш ніж відступив.

— Стало краще, Айріс? — запитала Каліша без особ­ливої надії.

— Що стало краще? — озвалася Кеті Ґівенс. Вона підпливла до їхнього гурту.

— Голова, — відповіла Айріс. — Так і є. Трохи легше.

Вона всміхнулася Кеті, й на мить у кімнату повернулася дівчинка, яка колись перемогла в конкурсі правопису міста Абілін.

Кеті повернулася до телевізора.

— Де Річі Каннінгем і Фонз [109] Персонажі вже згаданого серіалу «Щасливі дні». ? — запитала вона й почала терти скроні. — Хотілося б, щоб мені полегшало, голова болить як кака .

«Бачите, в чому проблема», — подумав Джордж іншим.

Каліша бачила. Разом вони сильні, так, але цієї сили все одно недостатньо. Так само як Гілларі Клінтон, коли вона спробувала стати президенткою кілька років тому. Бо її суперник і його соратники мали політичний еквівалент шокерів доглядачів.

— Мені от допомогло, — сказала Гелен. — Мій голов­ний біль майже минув. Ніби диво якесь.

— Не хвилюйся, — відказав Нікі. Глибока поразка в його голосі лякала Калішу. — Він повернеться.

У кімнату ввійшла Корінн, доглядачка, що любить давати ляпаси. Одну руку вона тримала на шокері в кобурі, ніби щось відчуваючи. Мабуть, таки відчуває, подумала Каліша, але не знає, що саме.

— Час кіно, — оголосила вона. — Ходіть, дітки, рухайте задницями.

Двоє доглядачів, Дон і Дерик (відомі відповідно як Пітон і Штрик), стояли біля відчинених дверей кінозалу з кошиком у руках. Заходячи всередину, діти з сигаретами й сірниками (запальнички в Задній половині заборонені) складали їх у кошики. Вони зможуть забрати їх, коли шоу закінчиться… якщо згадають про це, звісно. Гал, Донна й Лен сіли в задньому ряду, втупившись порожніми очима на порожній екран. Кеті Ґівенс сіла в середньому ряду поруч із Джиммі Каллемом, який апатично колупався в носі.

Каліша, Нік, Джордж, Гелен, Айріс та Ейвері сіли з самого переду.

— Вітаємо на ще одному сповненому веселощів вечорі, — гучно оголосив Нікі, наче ведучий концерту. — Цьогорічний переможець, відзначений «Оскаром» у категорії «Найдебільніший документальний фільм»…

Дерик Штрик влупив його по потилиці.

— Заткнися, уїбан, і насолоджуйся переглядом.

Він відійшов. Світло згасло, і на екрані з’явився лікар Гендрікс. Від самого вигляду незапаленого бенгальського вогню у нього в руці Каліші пересохло в роті.

Там було щось, чого їй бракувало. Якась важлива деталька замку Ейвері. Але вона не загубилася, Каліша її просто не бачила.

«Разом сильніші, але все одно недостатньо. Навіть якщо ті майже овочі Джиммі, Гал і Донна з нами, все одно недостатньо. Але ми можемо посильнішати. Вечорами, коли горить вогник, ми сильні . Коли горить вогник, ми винищувачі, то чого ж я не враховую?»

— Ласкаво просимо, хлопці й дівчата, — гукнув лікар Гендрікс, — і дякую, що допомагаєте нам! Почнімо з кількох жартів, гаразд? І побачимося пізніше.

Він помахав незапаленим вогником і реально підморг­нув їм.

Каліші від цього захотілося блювати.

«Якщо ми можемо дотягнутися аж на інший бік світу, то чому не можемо…»

На мить вона начебто зрозуміла, але тоді Кеті як завила, не від болю чи горя, а від радості.

— Дорожній бігун! [110] Дорожній бігун і Вайл І. Койот — дует мультиплікаційних персонажів мульт­серіалів «Looney Tunes» і «Merrie Melodies». Найкраще, що може бути! — Вона почала виспівувати напівкриком-фальцетом, який свердлив Каліші мозок. — Дорожній бігун, Дорожній бігун, койот за ТОБОЮ біжить! Дорожній бігун, Дорожній бігун, як зловить — капець тобі ВМИТЬ!