Стефани Майер - Аптекар

На плечових ременях великої чорної спортивної сумки, посередині, було дві декоративні фігури. У сумці в обшитих коробочках лежали її особливі коштовності.

Кожна з них була неповторна й незамінна. Вона більше ніколи не матиме змоги дістати такі знаряддя-оздоби, тому дуже дбайливо ставилась до цих.

Три прикраси — одна з рожевого золота, друга — із жовтого золота, а третя — срібна. На всіх були маленькі шипи, заховані під хитромудрими засувами, що оберталися. Колір металу свідчив про те, якою речовиною вкритий шип. Дуже прямолінійно, просто дуже очікувано від неї.

Далі — сережки, з якими вона завжди була дбайливою та обережною. Вона б не ризикнула носити їх протягом цього етапу мандрівки; чекатиме, поки не наблизиться до своєї цілі. Коли вона в них, то мала повертати голову дуже обережно. Вони скидались на звичайні скляні кульки, але з такого тонесенького скла, що навіть висока нота спроможна його розбити, надто тому, що на маленькі сфери вже діяв тиск зсередини. Якщо хтось схопить її за шию чи за руку, кульки розіб’ються, тихо луснувши. Вона затамує подих — адже їй легко вдається не дихати протягом хвилини й п’ятнадцяти секунд — і, якщо, можливо, заплющить очі. А нападник і гадки не матиме, що саме це потрібно зробити.

Її шию обрамлював великий срібний медальйон для фото. Дуже прикметний, він привертав увагу тих, хто знає, хто вона насправді. У ньому не було нічого смертоносного, просто він відвертав увагу від справжньої небезпеки. Усередині було фото маленької дівчинки з пухким солом’яним волоссям. Повне ім’я дівчинки зазначалося на звороті фото; таке могла б носити мати чи тітка дівчинки. Утім, саме ця дівчинка була єдиною онукою Карстена. Хотілося б сподіватись, що якщо з Кейсі станеться непоправне, людина, яка знайде її тіло, виявиться справжнім копом, який, через неможливість упізнання, змушений буде розкопати цей доказ, а потім принесе її вбивство на поріг того, хто, по суті, його створив. Мабуть, це не надто зашкодило б Карстену, однак створило б йому незручності, а можливо, він навіть почувався б у небезпеці чи збентежився через те, що вона ще десь могла засвітити й якусь іншу інформацію.

Адже вона вдосталь знала про приховані катастрофи та цілком таємні жахіття, щоб створити Карстену набагато більше, ніж просто неприємності. Одначе навіть зараз, через три роки після її першого смертного вироку, їй не затишно від думки про зраду чи навіть перспективу влаштувати справжню паніку. Неможливо передбачити ймовірні наслідки її викриттів чи кривди, якої вони завдадуть невинним людям. Тому вона вирішила змусити Карстена просто гадати, що вона утнула щось настільки нерозсудливе; можливо, від хвилювання в нього виникне аневризма. Просто красивий маленький медальйон, сповнений краплями відомщення, щоб зробити програш у грі більш відчутним.

Однак шнур, на якому тримався медальйон, справді був смертоносним. Він мав межу міцності на розрив, як авіаційний кабель, і ним можна було легко перекрити кисень людині. На нім немає застібки, він тримається на магніті; вона не хотіла, щоб проти неї використали її власну прикрасу як ласо. На дерев’яних вставках на плечових ременях у сумці розташовувались роз’єми, у які чудово входили краї мотузки. Коли шнур був на місці, дерев’яні вставки ставали ручками. Вона ставила не на свою фізичну силу, а радше на ефект несподіванки. Завдяки йому вона мала змогу підготуватись.

Усередині витончених візерунків на її чорному шкіряному паску було замасковано кілька заправлених шприців. Вона могла витягти їх поодинці або запустити механізм, який випустить усі голки одночасно, якщо нападник надто близько притисне її до себе. І від поєднання цих хімічних сполук йому буде недобре.

У кишенях вона ховала скальпельні леза із заклеєними краями.

Стандартні ножі у черевиках — один висувається вперед, інший — назад.

У сумці — два балончики з написом «Перцевий спрей»: в одному дійсно був перцевий спрей, а інший — з рідиною, що набагато довше шкодить здоров’ю.

І гарна пляшечка з-під парфумів, яка бризкала газом, а не рідиною.

І тюбик у кишені, що скидався на гігієнічну помаду.

І ще кілька чудних іграшок, про всяк випадок. Плюс дрібнички, що вона їх придбала на випадок малоймовірного успіху. Яскраво-жовту пляшечку-пульверизатор у вигляді лимона, сірники, дорожній вогнегасник. І готівка, багацько. Вона засунула в сумку картку-ключ — вона не повернеться у цей готель, та якщо все складеться добре — повернеться дехто інший.