Стівен Кінг - Кінець зміни

Хартсфілд мав би померти, коли Холлі дала йому по голові моїм «веселим ляпанцем», вважає Ходжес. Отак би всім було найкраще.

— Так, Піт повернеться і пошукає фотографій з місця самогубства Фраєса і Кантрімен, — каже він Холлі. — Належна ретельність і таке інше. Але якщо він де-небудь там знайде Z — на дошці підлоги чи на дзеркалі, скажімо, — я дуже здивуюся.

Вона не відповідає. Дивиться вдалину.

— Холлі! Агов!

Вона трохи здригається.

— Так. Просто міркую, як знайти Ненсі Елдерсон в Чаґрін-фоллс. Із тими пошуковими програмами, що в мене є, це недовго, але говорити з нею треба буде тобі. Я можу здійснювати дзвінки без попередньої домовленості, якщо без цього ніяк, ти знаєш…

— Так. Ти вже навчилася. — І це правда, хоча такі дзвінки вона зазвичай робить зі своєю вірною коробочкою «нікоретте» під рукою. Не кажучи вже про пачку тістечок «твінкі» [8] Довгасті бісквіти із кремовою начинкою. на столі як резерв.

— Але ж я не зможу їй повідомити, що її господарі (її друзі, наскільки ми знаємо) — мертві. Це треба зробити тобі. Ти вмієш.

Ходжес відчуває, що ні про кого не можна сказати, що він «уміє» повідомляти подібні новини, але нехай буде.

— А навіщо? Ця Елдерсон не була там з минулої п’ятниці.

— Вона заслуговує це знати, — каже Холлі. — Поліція зв’яжеться з усіма родичами — то їхня робота, а от економці вони не телефонуватимуть. Принаймні я так думаю.

Ходжес теж так вважає, і Холлі має рацію: Елдерсон заслуговує знати цю новину — щоб, коли повернеться, не опинитися перед опечатаними дверима. Але щось йому підказує, що Холлі цікавиться не лише тим, щоб просто сконтактувати з Ненсі Елдерсон.

— Твій товариш Піт і міс Красиві Сірі Очі практично нічого не зробили, — продовжує жінка. — Я бачила порошок для зняття відбитків у спальні Мартіни Стовер, звичайно, і на її візку, і в ванні, де сталося самогубство місіс Еллертон, а нагорі, де вони спали, — ні. Мабуть, вони просто позазирали, перевірили, чи не лежить іще один труп під ліжком чи в шафі, — і все.

— Чекай. Ти ходила нагору?

— Звичайно. Має ж хтось уважно роздивитися, а ці двоє, вочевидь, навіть не збиралися. На їхню думку, вони вже все знають. Піт тебе покликав просто тому, що був нажаханий.

Нажаханий. Точно. Ходжес саме намагався дібрати слово і не міг, то ось воно.

— Та і я теж злякалася, — спокійно провадить далі Холлі, — але ж голови від того не втратила. Тут усе якось не так. Ну от зовсім не так, не так — і треба поговорити з економкою. Я скажу, про що її питати, якщо сам не придумаєш.

— Що, про Z у ванній? Якщо ти знаєш таке, чого я не знаю, то я б хотів, щоб ти мене просвітила.

— Річ не в тому, що я знаю, а в тому, що я бачила. Ти не помітив, що там поряд із тим Z?

— Маркер.

Вона дивиться на нього: мовляв, ти вмієш краще думати.

Ходжес закликає на допомогу стару поліцейську техніку, яка особливо стає у пригоді, коли треба свідчити на суді: він знову дивиться на ту фотографію, тільки тепер уявно.

— Там щось було ввімкнене в розетку біля ванни.

— Так! Я спочатку подумала, що то електронна книжка, а місіс Еллертон залишила її там у мережі, бо більше часу проводила в тій частині будинку. Доволі зручне місце, щоб заряджати прилад, адже в Мартіни в спальні, мабуть, усі розетки зайняті її обладнанням. Ти так не вважаєш?

— Авжеж, може бути.

— Тільки от у мене є і «Nook», і «Kindle»…

Ну так, аякже, думає Ходжес.

— …і ні в того, ні в того нема такого дроту. Там дроти чорні. А тут сірий.

— Може, вона загубила перший зарядник і купила новий у «Tech Village»?

То практично єдине місце, де в містечку можна купувати електроніку, адже крамниця «Discount Electronix», де колись працював Брейді Хартсфілд, збанкрутувала.

— Ні, в електронних читалок вилки вузькі. А тут ширша, як у планшета. Тільки в мого айпада є щось подібне, але у ванній значно менший. Шнур, схоже, від якогось портативного пристрою. Ну я і пішла нагору його шукати.

— І знайшла…

— Лише старий ПК на столі біля вікна в спальні місіс Еллертон. Я серйозно — старючий . І до нього підключений модем.

— Хай Бог милує! — вигукує Ходжес. — Тільки не модем!

— Нічого смішного тут немає, Білле. Ці жінки — мертві !

Ходжес знімає руку з керма й робить замирювальний жест.

— Вибач, будь ласка. Розказуй далі. Ти ж зараз розповіси, як вмикала її комп’ютер.

Холлі, схоже, не дуже приємно це чути.

— Ну, так. Але заради слідства, яким поліція явно не збиралася займатися. Це не аби позазирати.