Мішель Френсіс - Дівчина мого сина

— Ти хочеш грошей? — задихаючись від обурення, промовила Лаура. — Грошей, щоб ти трималася подалі від Даніеля? Ти, певно, збожеволіла. Я заплачу тобі, а ти скажеш йому, що то була моя ідея? Вважаєш мене такою дурною?

«Ні, не дурною, — подумала Черрі, — просто трохи оскаженілою». Вона пройшла ще трохи далі, наче просто розмірковувала над словами Лаури.

— Я б цього не зробила. Я б пішла, і ти більше мене не побачила б. — Вона підійшла так близько, як тільки могла, не викликавши підозр. Тепер Лаура була дуже близько, лише за кілька метрів. Їй потрібно було обійти її, стати позаду. Тоді вона побігла б до неї, щоб Лаура відсахнулася назад і випадково впала. Несподівано оступилася й трагічно впала в підвал. Потім Черрі просто поїхала б додому й лягла спати. Прокинулася б із Даніелем і чекала б на новини, навіть пальцем би її не торкнулася. Вона почала обходити Лауру.

— Або я могла б просто сказати Даніелю, що в нас нічого не виходить, що я зустріла когось іншого.

У Лаури всередині все стиснулося.

— Не треба. Не роби цього. Просто йди.

— Тоді зупинімося на сотні тисяч. Ні, на двох. Для тебе це дрібниці.

— Будь ласка. Зараз я прошу. Просто забирайся з мого будинку.

— Якщо я зникну, ця чорна смуга закінчиться. Це того варте, Лауро?

Тепер Лаура тремтіла, благаючи:

— Дай мені спокій. Ти сказала, що хочеш, аби ми були друзями, я теж цього хотіла від самого початку. Це те, що я намагалася зробити.

Тепер Черрі була майже точно позаду Лаури. Усе, що їй потрібно було зробити, це трохи відійти до будинку, і вона опиниться на правильній позиції. Поки вона говорила, то мусила непомітно підійти на один фут ближче. Непомітні, незначні рухи. Вона почала відступати, даючи собі достатньо простору для бігу.

Даніель застогнав уві сні й покрутив головою.

— Іди геть, — пробурчав він, але Руфус продовжував його лизати.

Десь глибоко в безтямності він знав, що це було цуценя, але не міг прокинутися. Він також цілком усвідомлював цей факт, і це змусило його боротися, щоб змусити себе виринути з туману.

Навіть коли він лежав на подушці, моргаючи в темряві, то не був упевнений у тому, що не спить. Руфус був у захваті, побачивши, що Даніель прокинувся. Але в хлопця гуділа голова, він відчував слабкість, і йому здавалося, що він перебуває на межі сну й реальності. Можливо, він непритомніє, але не схоже було на це, здавалося, наче він під дією якогось препарату чи чогось такого, і Даніель не міг зрозуміти, як таке трапилося. Йому знадобилося чимало часу для того, щоб опритомніти й зрозуміти, що насправді він не спить, тому він не помічав відсутності Черрі добрих п’ять хвилин. Не до кінця вірячи в це, він увімкнув світло біля ліжка. Її бік був справді порожній і, судячи з рівно застеленої ковдри та збитої подушки, вона ще не лягала. Він глянув на годинник: 23.51. Боже, як же в нього боліла голова. Звісивши з ліжка ноги, Даніель, хитаючись, дістався до аптечки, видавив із блістера кілька пігулок і проковтнув їх, запивши водою. Він намагався позбутися туманності, але через це в нього ще сильніше почало паморочитися в голові.

Він думав про те, де була Черрі. У коридорі горіло світло, але по всій квартирі порожньо. Звісно ж, вона не могла кудись піти, не о такій порі. Перевіривши всі кімнати, — цуценя стрибало за ним, — просто на той випадок, якщо вона заснула абощо, і не знайшовши її по всій квартирі, Даніель почав непокоїтися. Він знайшов свій телефон і подзвонив їй, але його відразу ж переадресувало на автовідповідач.

— Черрі, де ти? Уже пізно і я хвилююся. Передзвони мені, щойно це отримаєш.

Він намагався думати. Щось, очевидно, було не так, але його мозок не дозволяв йому зрозуміти, що саме. Він розмірковував, чи дзвонити в поліцію, але спершу подумав, що хтось інший міг знати, де вона. Це була Венді, і чомусь він сумнівався, що вона знала. Та все одно нікого більше не залишалося, тож він знову підняв телефон і лише тоді помітив непрочитане повідомлення. Думаючи, що воно від Черрі, Даніель швидко зайшов у меню, але воно було від його матері.

«Чудово, чекаю на тебе за п’ять хвилин. Х»

Він не знав, що вона мала на увазі. Повідомлення відправили сорок хвилин тому. Даніель намагався зрозуміти. Він думав, що його мама заснула. Вона не відповіла на його голосове повідомлення. То чому вона чекала на нього? Сьогодні? Він подзвонив їй, але телефон був вимкнений. Дивно. І де Черрі? Усе це не мало сенсу. Кому відповідала його мати? Несподівано відповідь прийшла до нього. Він спантеличено глянув на телефон. Черрі поїхала туди?