Ден Браун - Код да Вінчі

— Софі, — тихо сказав Ленґдон, — важливо пам’ятати, що в давнину до сексу ставилися зовсім не так, як сьогодні. Секс породжував нове життя — найбільше чудо — а чудеса міг творити лише Бог. Здатність жінки приводити з утроби на світ нове життя робила її священною. Божеством. Статеве єднання вшановували як злиття двох половинок людського духу — чоловічої й жіночої, через яке чоловік набував духовної повноти і пізнавав Бога. Те, що ти бачила, було не сексуальним, а духовним обрядом. Хіерос гамос — не збочення. Це глибоко духовний ритуал.

Здавалося, його слова роз’ятрили в душі Софі стару рану. Усю ніч вона була на диво врівноважена, але тепер Ленґдон уперше побачив, що самовладання її похитнулось. В очах знову блиснули сльози, і вона змахнула їх рукавом.

Він дав їй час оговтатись. Справді, уявлення, що секс — це шлях до Бога, одразу шокувало багатьох. Ленґдонові студенти-євреї завжди були вражені, уперше почувши, що серед давніх іудейських традицій були сексуальні ритуали. До того ж лише в храмі. Давні іудеї вірили, що в Святая Святих храму Соломона жив не тільки Бог, а й Його могутня партнерка — Шехіна. Чоловіки, що шукали духовної цілісності, приходили до цього храму на побачення зі жрицями. З ними вони кохалися і пізнавали божественне через фізичний союз. Іудейське слово YHWH — священне ім’я Бога — походить від Jehovah (Єгова), фізичного єднання чоловічого Jah із Havah (Євою), чиє ім’я мовою, що передувала давньогебрейській, звучить як Havah.

— У ранню християнську епоху, — тихо продовжив Ленґдон, — погляд на секс як на шлях до Бога становив серйозну загрозу для Католицької Церкви, яка проголосила себе єдиною посередницею між Богом і людьми. Зрозуміло, що Церква докладала всіх зусиль, щоб демонізувати секс, затаврувати як гидкий і гріховний акт. Так само чинили й інші релігії.

Софі мовчала, але Ленґдон відчув, що вона вже краще розуміє дідуся. За дивним збігом, Ленґдон недавно розповідав про це все на лекції, цього ж семестру.

— Правда, дивно, що ми так неоднозначно ставимося до сексу? — запитав він студентів. — Наш духовний спадок і сама фізіологія кажуть, що секс природний, це омріяний шлях до духовної повноти, тимчасом як сучасна релігія засуджує секс і вчить нас боятися статевого потягу, наче поклику диявола.

Ленґдон вирішив не шокувати студентів тим, що понад десяток таємних товариств у цілому світі — до того ж багато з них доволі впливові — досі виконують сексуальні обряди і бережуть давні традиції. Герой фільму «З широко заплющеними очима», чию роль виконує Том Круз, довідується про це, нишком прокравшись на таємне зібрання найвищої еліти Манхеттена і ставши очевидцем обряду Хіерос гамос. На жаль, режисери неправильно відтворили більшість деталей, але головна ідея залишилась незмінною — таємне товариство зібралося, щоб уславити магію сексуального єднання.

— Професоре Ленґдон! — з надією в голосі озвався студент з останньої парти. — То ви вважаєте, що, замість того, щоб ходити на богослужіння, ми маємо більше займатися сексом?

Ленґдон посміхнувся. На такий гачок його не впіймаєш. Він немало чув про гарвардські вечірки і знав, що цим діткам сексу не бракує.

— Джентльмени, — сказав він, знаючи, що ступає на хиткий ґрунт, — дозвольте щось вам порадити. Я не настільки сміливий, щоб схвалювати дошлюбний секс, і не настільки наївний, щоб думати, що всі ви — цнотливі янголи. І тому хочу дати вам тільки одну маленьку пораду стосовно вашого статевого життя.

Усі хлопці подалися вперед, уважно слухаючи.

— Наступного разу, коли будете з жінкою, зазирніть до свого серця і замисліться, чи можете ви поставитися до сексу як до містичного, духовного акту. Поставте за мету знайти ту іскру божественності, яку чоловік може осягнути тільки через єднання зі священною жіночністю.

Дівчата посміхнулися і з розумінням закивали.

Серед хлопців почулися смішки і сумнівні жарти.

Ленґдон зітхнув. Студенти були ще хлопчаками.

Софі притиснулась чолом до холодного скла ілюмінатора і тупо дивилась у чорноту, намагаючись осягнути те, що почула від Ленґдона. Її охопив гострий жаль: «Десять років. — Вона уявила пачки нерозпечатаних листів, які надходили від дідуся. — Розповім Робертові все». І, не відвертаючись від вікна, Софі заговорила. Повільно. Боязко.

Пригадуючи події тієї ночі, Софі неначе перенеслася в минуле... Ось вона виходить з авта біля нормандського будинку дідуся... збентежена бродить порожнім будинком... чує внизу голоси... і знаходить потаємні двері. Повільно спускається кам’яними сходами до підземного гроту. Повітря пахне землею. Воно прохолодне й легке. Надворі березень. Сховавшись у тіні на сходах, вона дивиться, як незнайомі люди розгойдуються і щось ритмічно наспівують у мерехтливому світлі вогню.