Ден Браун - Точка Обману

Батискаф полетів униз, і Рейчел на мить відчула стан невагомості: палуба зникла над головою, повз вікно пронеслися місточки нижньої частини судна. Військовик, стиснутий пазурами, побілів од страху, витріщившись на Рейчел безумними очима. Але батискаф летів униз.

І це падіння здавалося безкінечним.

Коли «Тритон» шубовснув у воду під судном, Рейчел сильно ударилася об сидіння. Її хребет боляче стиснуло, а освітлений ліхтарями океан зімкнувся у неї над головою. У Рейчел аж па-мороки забило, коли глибоководний апарат спочатку уповільнився і зупинився під водою, а потім різко вискочив на поверхню і затанцював на хвилях, наче поплавець. Акули з’явилися миттєво. Заклякнувши од страху, Рейчел влипла в сидіння і спостерігала жорстоке видовище, що розгорталося лише за кілька футів від неї.

Дельта-Два відчув, як довгаста голова акули довбонула його з неймовірною силою. Гострі як бритва зуби впилися в його праву руку, прокусили плоть і вчепилися намертво в кістку. Спопеляючий спалах страшного болю пронизав мозок Дельта-Два, коли акула, несамовито звиваючись і мотаючи головою, вирвала його руку з суглоба. Потім на нього накинулися й решта акул, їхні зуби-ножі рвали його на шматки, і військовик у воді не мав змоги кричати в нестерпній агонії. Останнє, що він побачив, — це схожий на півмісяць рот, що розкрився, погойдуючись із боку в бік, а потім зубаста паща зімкнулася у нього на голові.

І світ померкнув.

Нарешті гепання молотоподібних голів об скляний купол «Тритона» вщухло. Рейчел розплющила очі. Чоловік, що висів перед нею, зник. Вода, що омивала скло, була рожевою від крові.

Шокована Рейчел скоцюрбилася на сидінні, притиснувши коліна до грудей. Вона відчула, як рухається батискаф. Його несло течією, дряпаючи об нижню палубу «Гої». Вона відчула також, що рухається ще в одному напрямку — униз.

Ззовні дедалі гучніше чулося булькотіння — то вода заповнювала баластні баки. Океан поволі, дюйм за дюймом, поглинав її.

Я тону!

Хвиля страху штовхнула Рейчел, і вона рвучко підхопилася. Простягнувши руки догори, вона вчепилася в люк. Якщо вона зараз вибереться на спину «Тритона», то ще встигне перескочити на нижню палубу «Гої». Рейчел була від неї на відстані кількох футів.

Я мушу вибратися звідси!

На люкові були чіткі позначки — куди треба крутити, щоб відчинити його. Рейчел штовхнула люк. Та він не піддався. Вона спробувала знову — і знову нічого не вийшло. Вочевидь, його заклинило. Зігнуло і заклинило. Страх піднімався в її душі, як океан довкола неї. Рейчел востаннє штовхнула люк.

Ляда навіть не зрушила з місця.

«Тритон» опустився ще на кілька дюймів у воду, прощально стукнувся об «Гою» — і виплив з-під скаліченого корпусу судна у відкритий океан.

— Не робіть цього, — благала Габріель сенатора, коли той закінчив робити копії. — Ви ризикуєте життям своєї доньки!

Секстон проігнорував її і підійшов до столу, тримаючи в руках десять однакових стосів фотокопій. Кожен стос містив копії сторінок, що їх переслала Рейчел, включно із запискою про те, що метеорит — це фальсифікація і що НАСА та Білий дім намагаються її вбити.

«Таких вражаючих повідомлень в історії мас-медіа ще не було», — подумав Секстон, ретельно розкладаючи «комплекти» по конвертах. На кожному з конвертів було ім’я Секстона, адреса його офісу та сенаторська печатка — щоб не виникло жодного сумніву, звідки виходить ця інформація. «Це буде політичний скандал сторіччя, — посміхнувся подумки сенатор, — і саме я розпочну його!»

Габріель і досі прохала його подумати про безпеку Рейчел, але Секстон її не чув. Пакуючи конверти, він уже перебував у особливому власному світі. Кожна політична кар’єра має свій визначальний момент. І саме такий момент настав для мене.

У своєму телефонному повідомленні Пікерінг зазначив, що коли Секстон оприлюднить інформацію про метеорит, то життя Рейчел опиниться під загрозою. Та хоч би як прикро це не було для Рейчел, сенатор знав також, що коли він оприлюднить інформацію про шахрайство НАСА, то лише сам цей акт відчайдушної сміливості проштовхне його до Білого дому. До того ж усе це супроводжуватиметься такою політичною драмою, якої ще ніколи не знала американська політика.

«Життя повниться важкими рішеннями, — подумав він. — І переможцями стають ті, хто такі рішення приймає».

Габріель Еш уже доводилося бачити в очах Секстона цей вираз. Вираз сліпої й бездумної амбіційності. Він завжди її лякав. І тепер вона остаточно переконалася, що недаремно. Вже не було сумніву, що Секстон збирався пожертвувати життям своєї дочки заради того, щоб першим заявити про шахрайство, до якого вдалася НАСА.