Ден Браун - Точка Обману

А за вікном полум’я на Меморіалі Рузвельта, схоже, розгоралося. Запалали декотрі з найближчих дерев, і тепер пожежні машини поливали їх водою з брандспойтів. Водій таксі увімкнув радіо і почав перемикати канали.

Габріель зітхнула й заплющила очі, відчуваючи, як втома хвилями накочується на неї. Коли вона вперше приїхала до Вашингтона, вона мріяла про те, щоб залишитися в політиці назавжди, можливо, щоб одного дня навіть потрапити до Білого дому. Однак зараз їй здавалося, що з неї вже досить політики — дуель з Марджорі Тенч, огидні фотографії, брехні НАСА...

Диктор у випуску новин казав щось про бомбу, закладену в автомобіль, та можливий Терористичний акт.

«Треба якомога скоріше вшиватися з цього міста», — подумала Габріель — уперше за весь час відтоді, як приїхала до Вашингтона.

Контролер рідко почувався втомленим, але сьогоднішній день таки дався взнаки. Усе пішло не так, як передбачалося, — злощасне викриття отвору, через який метеорит було введено в кригу, труднощі, пов’язані з перешкоджанням витоку цієї інформації, і ось тепер — список жертв, що зростав.

Ніхто не мав померти... окрім канадця.

Іронія полягала в тому, що технічно найважча частина плану виявилася найменш проблематичною. Введення метеорита в товщу криги відбулося як по маслу кілька місяців тому. Залишалося тільки чекати на запуск супутника-сканера. Цей супутник був запрограмований на вивчення величезних територій за Полярним колом, тому апаратура з пошуку аномалій, встановлена на його борту, рано чи пізно виявила б метеорит і це дало б можливість НАСА заявити про історичну знахідку.

Але бісове програмне забезпечення підвело.

Коли контролер дізнався, що комп’ютерна програма вийшла з ладу і не буде полагоджена аж до виборів, над усім планом нависла загроза. Без супутника-сканера метеорит залишиться непоміченим. Контролеру довелося похапцем видумувати спосіб якомога швидше наштовхнути НАСА на думку про існування метеорита. Новий план полягав у тому, щоб підлаштувати термінове радіоповідомлення від канадського геолога, який перебував у потрібному районі. Геолога, звичайно, довелося вбити негайно після повідомлення і зробити так, щоб його смерть мала вигляд випадкової. Коли безневинного канадця викинули з гелікоптера, це був лише початок. І тепер події розгорталися з небаченою і непередбаченою швидкістю.

Вейлі Мін. Нора Менгор. Обох довелося вбити.

А тепер — зухвале вбивство на Меморіалі Рузвельта.

А невдовзі до цього списку долучаться Рейчел Секстон, Майкл Толланд і доктор Марлінсон.

«Іншого шляху немає, — подумав контролер, поборюючи зростаюче каяття. — Надто багато поставлено на кін».

Вертоліт берегової охорони ще не долетів дві милі до точки, де мала розташовуватися «Гоя», коли Толланд гукнув пілота:

— А у вас є на борту прилад нічного бачення?

— Так, — кивнув пілот. — Ми ж з рятувального підрозділу.

Толланд так і думав. Термосистема нічного бачення була призначена для пошуку жертв корабельних катастроф у темряві. Тепло, випромінюване головою плавця на поверхні води, на екрані світилося як яскрава червона цятка на темному тлі океану.

— Увімкніть її, будь ласка, — попросив Толланд.

Пілот розгубився.

— А навіщо? Ми когось загубили?

— Ні. Я хочу, щоб усі дещо побачили.

— З такої висоти ми нічого не побачимо, окрім палаючої плями нафти.

— А ви увімкніть, — наполіг Толланд.

Пілот якось дивно зиркнув на Толланда, натиснув кнопки, налаштовуючи термооб’єктив шукача, змонтований під корпусом машини. Невдовзі вони матимуть змогу бачити поверхню океану в радіусі трьох миль довкола. На панелі приладів засвітився рідкокристалічний екран. І на ньому поволі випливло зображення.

— Ну ні фіга собі! — пілот аж сіпнувся від подиву, й разом із ним сіпнувся і вертоліт.

Рейчел та Коркі витріщилися на екран з не меншим подивом. На чорному тлі океану виднілася величезна червона спіраль. Вона звивалася і пульсувала.

Рейчел з трепетом поглянула на Толланда.

— Схоже на циклон, яким він виглядає з супутника погоди.

— А це і є циклон, — сказав Толланд. — Завихрення теплих течій. Десь півмилі в діаметрі.

Пілот полегшено розсміявся.

— Оце так! Ми їх бачимо час від часу, але про це я ще не чув.

— Воно вийшло на поверхню лише минулого тижня, — пояснив Толланд. — Скоріш за все, протримається не більше кількох днів.

— А чим спричинений цей вир? — спитала Рейчел, ошелешена появою виру посеред океану.