Ден Браун - Точка Обману

— «Седан», — повідомив Дельта-Два.

Дельта-Один поглянув на монітор. Точно за вказаним часом на під’їзну дорогу виїхав непоказний, але явно не дешевий чорний «седан». Це була модель, поширена серед автомобільного парку великих урядових організацій. В’їжджаючи до меморіалу, водій пригасив фари. Авто покружляло і зупинилося біля невеликої купки дерев. Дельта-Один знову зиркнув на монітор — його напарник щойно навів телескопічний прилад нічного бачення на бокове водійське вікно. За кілька секунд з’явилося обличчя водія.

Дельта-Один знервовано втягнув носом повітря.

— Ціль підтверджено, — сказав напарник.

Дивлячись на екран приладу нічного бачення з його смертельним перехрестям прицілу, Дельта-Один почувався снайпером, що націлює свою зброю на члена королівської родини. Ціль підтверджено.

Дельта-Два повернувся і ввімкнув лазерний цілевказ. Він прицілився — і внизу, на відстані дві тисячі футів, на даху «седана» з’явилася червона цятка, невидима для водія автомобіля.

— Ціль позначено, — мовив він.

Дельта-Один глибоко вдихнув — і вистрелив.

Під фюзеляжем почулося різке сичання, потім з’явилася ледь видима стрічка світла і помчала до землі. За мить автомобіль на стоянці розлетівся на друзки у сліпучому й оглушливому вибуху вогню. Навсібіч розлетілися шматки покрученого металу. Палаючі колеса покотилися врізнобіч.

— Ліквідацію завершено, — сказав Дельта-Один, прискорюючи гелікоптер і женучи його геть. — Зателефонуй контролерові.

А менш ніж за дві милі від меморіалу президент Зак Герні готувався до сну. Куленепробивні вікна його резиденції були один дюйм завтовшки. Герні так і не почув вибуху.

Авіабаза групи берегової охорони Атлантик-сіті розташовується в міжнародному аеропорту цього міста. До зони відповідальності цієї групи берегової охорони входить прибережна смуга від парку Езбері до мису Мей.

Рейчел Секстон рвучко прокинулася, коли колеса літака з вереском торкнулися окремо розташованої злітно-посадкової смуги, яка вгніздилася між двома величезними складськими приміщеннями. Зі здивуванням виявивши, що вона задрімала, Рейчел сонно поглянула на годинник.

Тринадцять хвилин на третю. їй здалося, що вона проспала кілька днів.

Хтось турботливо накрив її ковдрою, що була на борту літака; поруч із нею щойно прокинувся і Майкл Толланд. Він стомлено їй посміхнувся.

По проходу дибав Коркі, який спохмурнів, коли їх побачив.

— Чорт забирай, ви й досі тут? А я прокинувся, сподіваючись, що сьогоднішня ніч була просто кошмаром. І ви брали в ньому участь.

Рейчел прекрасно розуміла, як він почувався. Знову я опинилася біля цього ненависного океану. Літак ще трохи прокотився і зупинився. Рейчел і чоловіки зійшли на пустельну злітну смугу. Небо затягнули хмари, але прибережне повітря було важким і теплим. У порівнянні з островом Елсмір здавалося, що Нью-Джерсі — це тропіки.

— Сюди! — почувся голос.

Рейчел, Майкл і Коркі озирнулися і побачили, що неподалік на них чекає рожевий вертоліт НН-65 «Дельфін» — стандартна машина берегової охорони. Стоячи на тлі блискучої білої смуги у хвостовій частині гелікоптера, їм махав пілот, вдягнений у льотний костюм.

Приємно вражений Толланд кивнув Рейчел:

— А твій бос уміє влаштовувати справи.

«Ти ще мало його знаєш», — подумала вона.

Коркі похнюплено осунувся.

— Як, уже? Без зупинки на те, щоб підживитися?

Пілот привітав їх біля машини і допоміг сісти. Не питаючи, як їх звуть, він говорив виключно приємні банальності і розповідав правила безпеки. Пікерінг, вочевидь, попередив представників берегової охорони, що цей політ не потребує зайвої реклами. Однак попри обачливість Пікерінга Рейчел побачила, що їх викрили: пілот не зміг приховати здивування і секундного збентеження, побачивши телезірку Майкла Толланда.

Сидячи біля Толланда, Рейчел почувалася вельми напружено. Двигун фірми «Аероспасьяль» верескнув над ними і ожив. Обвислі лопаті тридцять дев’ять футів завдовжки почали розкручуватися і вирівнюватися, перетворюючись на сріблястий розпливчастий диск. Вереск змінився на гуркіт, гелікоптер злетів зі смуги і піднявся в нічну темряву.

Пілот повернувся на своєму сидінні і гукнув:

— Мене поінформували, що ви скажете ваш пункт призначення, коли ми піднімемося в повітря.

Толланд дав йому координати прибережної точки приблизно за тридцять миль від їх теперішнього місцезнаходження.