Ден Браун - Цифрова Фортеця

І вона все пригадала.

«Девід!»

Охоплена панікою, Сюзанна швидко звелася на ноги. Ядуче повітря душило її. Непевними кроками рушила вона до дверей, шукаючи вихід. Переступивши через поріг, Сюзанна вчасно вхопилася за дверну раму, бо відчула, що нога зависла над прірвою. Вузенькі сходи, що вели до офісу Стретмора, щезли. П’ятдесят футів під нею виднілася купа деформованого металу, з якої курився дим. Сюзанна з жахом обдивилася приміщення шифрувального відділу. Воно перетворилося на море вогню. Розплавлені рештки трьох мільйонів силіконових мікропроцесорів вивергнулися з надр «Транскоду», наче лава з вулкана. Угору клубочився густий ядучий дим. Сюзанна впізнала той запах: силіконовий дим. Смертельна отрута.

Позадкувавши до офісу Стретмора, вона відчула, що слабне. Її горло вогнем горіло. Увесь простір заполонило вогненне світло. Шифрувальний відділ помирав.

«І я помру разом із ним», — подумала Сюзанна.

На мить їй подумалося про єдиний можливий вихід — це стретморівський ліфт. Та Сюзанна розуміла, що то пастка: жодна електроніка не вціліла б після такого вибуху.

Коли вона пробиралася крізь дим, що ставав дедалі густішим, їй пригадалися слова Ґейла: «Ліфт живиться струмом від головного корпусу! Я бачив схему будівлі!» Сюзанна знала, що так воно і є, до того ж уся шахта ліфта міститься в корпусі з посиленого залізобетону.

А довкола неї крутилися пасма диму. Спотикаючись та кашляючи, вона рушила до дверей ліфта. Та коли вона до них дісталася, то побачила, що кнопка виклику чорна. Сюзанна марно тицяла пальцем в обгорілу панель, а потім впала навколішки і стала гепати кулаком у двері.

І за мить завмерла. За дверима щось потихеньку дзижчало. Вона здивовано підвела голову. Схоже, кабіна ліфта була одразу за дверима! Сюзанна знову стала тицяти на кнопку. І знову за дверима почулося дзижчання.

Вона збагнула, що кнопка не згоріла. Її просто вкрила чорна сажа. І тепер вона слабенько світилася.

«Є струм!»

Сюзанна з надією тицьнула на кнопку. І при кожному натисканні щось за дверима спрацьовувало. Вона чула, як працює в кабіні ліфта вентилятор. «Кабіна тут! Чому ж ці бісові двері не розчиняються, га?!»

Раптом крізь дим вона узріла другу панель кнопок, позначених літерами — від А до Z. Хвиля відчаю накотилася на неї: потрібен пароль!

Крізь розплавлені віконні рами в офіс проникав дим. І знову Сюзанна почала гепати по дверях ліфта. Та вони не відчинялися.

«Пароль! — подумала вона. — Стретмор так і не сказав мені пароль!»

Силіконовий дим заповнював офіс. Задихаючись і кашляючи, Сюзанна безпорадно прихилилася до дверей ліфта і сповзла вниз, упокорившись поразці.

А вентилятор працював лише за кілька футів від неї. Сюзанна лежала біля ліфта, хапаючи ротом повітря, і вже втрачала свідомість.

Вона заплющила була очі, та її знову збудив Девідів голос: «Тікай, Сюзанно! Відчиняй двері! Тікай!» Вона розплющила очі, сподіваючись побачити перед собою його обличчя, оті шалені зелені очі, оту грайливу усмішку. Та натомість перед її очима пливли літери від А до Z.

«Пароль...»

Сюзанна уп’ялася поглядом у літери на панелі. їй ледь вдавалося тримати їх у фокусі зору. На дисплеї під клавіатурою виднілося п’ять порожніх віконець. «Це п’ятизначний код», — подумала вона. І відразу ж подумала про неможливість виконати це завдання: вона мала вибрати один із 11 881 376 варіантів. Якщо кожну секунду вводити якийсь варіант, на вгадування піде дев’ятнадцять тижнів...

Коли Сюзанна Флетчер лежала, задихаючись, під клавіатурою, до неї долинув патетично-жалісний командирів голос: «Я кохаю тебе, Сюзанно! Я завжди тебе кохав! Сюзанно, Сюзанно, Сюзанно...»

Вона знала, що він мертвий, однак його голос звучав неустанно і вперто. Знову й знову повторюючи її ім’я.

«Сюзанно... Сюзанно...»

І раптом, в одну швидкоплинну мить моторошно-прохолодної ясності, вона все зрозуміла.

Тремтячи від слабості, Сюзанна дотягнулася до клавіатури і вдрукувала пароль.

SUSAN

І за мить двері ліфта розчинилися.

Ліфт Стретмора опускався швидко. Стоячи в кабіні, Сюзанна жадібно втягувала в легені свіже повітря. Нарешті кабінка зупинилася, і Сюзанна, і досі похитуючись, сперлася об стіну, щоб зберегти рівновагу. Клацнули якісь шестерінки — і ліфт знову зарухався, цього разу — горизонтально. Сюзанна відчула, як кабінка прискорилася й загуркотіла до головного комплексу АНБ. Нарешті вона задзижчала й зупинилася. Розчинилися двері.