Ростислав Самбук - Фальшивий талісман

— На сьогодні досить, — вирішив нарешті Ганс. Незважаючи на свою незворушність, він хвилювався: зняв кашкета і обтер спітніле чоло. — Відпочинемо.

Вони втрьох — Іполитов, Ганс і Краусс — пообідали тут же, в бараці, пообідали скромно, без спиртного, з’їли звичайний солдатський обід, може, порції були більші, й м’ясо ніжнішим, але Іполитов, який звик останнім часом до делікатесів, не зміг приховати розчарування. Краусс помітив це одразу. Взагалі цей бісів Краусс помічав мало не все, був таки непоганим психологом, і недаремно йому доручили підготовку важливої акції. Наминаючи з задоволенням чи, може, з удаваним задоволенням звичайний гороховий суп, він зауважив:

— Ваша підготовка, гер Іполитов, наближається до кінця. Завтра чи післязавтра на місцевий військовий аеродром прилетить наш “Арадо”. І через кілька днів ви… — Краусс зробив рух долонею, і в Іполитова защеміло серце.

Невже так скоро?

— Посадочний майданчик визначений? — перебив штурмбанфюрера.

— Зараз це питання розв’язується… — відповів Краусс ухильно. — Я ж веду до іншого. Від сьогодні раджу вам припинити вживання спиртних напоїв. Рука у вас справді мусить бути твердою, а голова завжди тверезою. Алкоголь не сприяє цьому, сподіваюсь, ви поділяєте мою думку?

Іполитов ствердно кивнув. Цей німець висловлює прописні істини з виглядом першовідкривача. Клятий есесівець не розуміє, з яким задоволенням він би упився сьогодні. Аби на годину, бодай на хвилину забути, що через кілька днів…

Та все ж Краусс має рацію, і його майбутня доля справді залежить від твердості руки, безпомилкової реакції і вміння блискавично приймати слушні рішення. Алкоголь, що ж тут удієш, як каже Краусс, таки не сприяє цьому.

Вони випили компот, і Ганс з таємничим виглядом покликав їх до маленької відгородженої від барака комори з масивними залізними дверима. Стільців тут не було. Ганс підсунув їм порожні ящики з-під снарядів “панцеркнакке”, поліз у кут і витягнув портфель з двома замками — портфель радянського зразка, в якому носять папери службовці та керівники різних рангів. Іполитов згадав, що саме в такому портфелі він віз украдені на станції Аягуз, де працював завідуючим нафтоскладом, гроші, багато грошей, він зміг порозкошувати на них. Звичайний портфель з дешевої шкіри, і ніхто не зупинить на ньому погляд.

Чого ж Ганс ставить його на стіл мало не урочисто?

І Краусс посміхається таємниче?

Штурмбанфюрер простягнув руку, наче хотів узяти портфель, та в останню мить передумав. Поклав руку долонею на стіл, погладив його чисто вистругану поверхню і мовив:

— У цьому портфелі сюрприз, гер Іполитов, приємний для нас з вами сюрприз, його зробив нам Ганс, не без допомоги спеціалістів головного управління імперської безпеки, чи не так, майоре?

Ганс поважно кивнув, і очі його світилися урочисто. Злегка поплескавши по портфелю рукою, сказав:

— Тут лежить міна, гер Іполитов. Міна великої вибухової сили, яка може спричинити великі пошкодження.

— На неї ми покладаємо значні надії,— підхопив Краусс. — Ви Герой, і там, на радянському боці, перед вами мусять відкритися всі двері. Точніше двері різних засідань, урочистих і зовсім звичайних. Втім, звичайні засідання не повинні вас дуже цікавити. Мусите потрапити на урочисте, присвячене річниці Жовтня, здається вони провадяться у Великому театрі?

— Так, це знає кожна радянська людина.

— Бачите, знаємо й ми. Так от, ви одержуєте всякими правдами й неправдами запрошення на це урочисте засідання або до якогось іншого приміщення, де будуть присутні партійні та радянські діячі, а також великі воєначальники, особливо керівництво ставки й сам верховний головнокомандуючий. Вам зрозуміло?

І знову Іполитов кивнув мало не автоматично. Звичайно, він давно вже збагнув, куди гне Краусс, але чи відомо цьому самовпевненому штурмбанфюреру, як важко одержати перепустку на таке засідання? На урочисте, правда, легше, але пронести міну повз пильних чекістів малоймовірно.

Проте чого загадувати наперед, нехай зараз повірять, що їхні ідеї можуть здійснитися. А далі буде видно.

Ганс клацнув замками портфеля, зазирнув у нього так, як школяр, що збирається дістати підручники. Запросив Іполитова подивитися. Гой глянув і побачив звичайний ящичок — невже ця шкатулка має справді страшенну вибухову силу?

У відповідь на його подив Ганс сказав:

— Ви заносите портфель до залу, в якому міна має вибухнути, непомітно залишаєте його, а самі зникаєте. Решту робить ваша дружина. У призначену хвилину вона подасть радіосигнал, і міна вибухне.