Теодор Константін - Зірка впаде опівночі

Саме в цю мить задзвонив телефон. Войнеску Паул взяв трубку.

— Алло! Пан генерал? — почув він владний голос.

— Так, це я!

— Маю честь вас привітати. Біля апарата полковник Павлопол. Пане генерал, щойно прибув спеціальний кур'єр з надзвичайним повідомленням.

— Заходьте через півгодини. Я саме розмовляю з генералом Попинкаріу і підполковником Барбатом.

— Пробачте за настирливість, але це повідомлення дуже важливе і стосується воно саме генерала Попинкаріу. Насмілюсь просити, щоб ви прийняли мене зараз.

— Підполковник Барбат теж може бути присутнім?

— Так, звичайно!

— Тоді приходьте, ми чекаємо на вас!

Повісивши трубку, генерал Войнеску промовив:

— Панове, мені щойно подзвонив полковник Павлопол. Він одержав дуже важливе для вас і вашої дивізії повідомлення. Я запросив його сюди. А нашу розмову ми закінчимо пізніше.

Генерал Попинкаріу стурбувався.

«Що це за повідомлення і чому воно стосується саме моєї дивізії?»

В цю мить до кабінету увійшов полковник Павлопол Траян, начальник другого відділу при штабі «Орла».

— Що там у вас таке, Павлопол?

— Як я мав честь сказати вам по телефону, щойно прибув спеціальний кур'єр з важливим повідомленням. Нас попереджають, що в штаб дивізії «Молдова» пробрався під чужим іменем агент абверу [5] Абвер — служба шпіонажу в гітлерівській армії. . Він має розкрити принцип дії нашої шифрувальної машини. Генеральний штаб зобов'язує командира дивізії до одержання якихось спеціальних вказівок забезпечити посилену охорону шифрувального матеріалу. Другому відділу слід взяти під особливий нагляд усіх осіб, що безпосередньо працюють на шифрувальній машині, а також тих, хто має хоч яке-небудь відношення до цієї служби. Ось що я хотів вам повідомити.

— Ви взяли з собою цей наказ? — запитав генерал Войнеску.

— Так, ось він, — відповів полковник Павлопол і, вийнявши з теки папірець, видрукуваний на машинці, простяг генералові. Войнеску уважно прочитав його і передав генералові Попинкаріу. Той, насупившись, перебіг очима текст наказу і поклав перед підполковником Барбатом.

— Так, становище зараз справді серйозне, — промимрив він.

Генерал Войнеску ствердно хитнув головою і, нічого не відказавши, запалив сигару, глибоко затягся. Потім випустив пасмо диму, що відразу закучерявилось над головою кільцями, і запитав:

— А чи не могли б ви, Павлопол, пояснити нам, як працює ця шифрувальна машина? Мене дуже цікавить…

— Прошу, пане генерал, з великою охотою. Ця чудова машина винайдена німцями. Працює вона на тому ж принципі, що й звичайна друкарська машинка, зовні навіть схожа на неї. Мушу відразу відзначити цілковиту перевагу цього способу шифрування перед іншими системами. Щоб ви мене зрозуміли, спробую пояснити це наочно. Скажімо, нам треба зашифрувати слово «атака». В шифрувальній системі, заснованій на певному кодові [6] Код — збірник умовних скорочених позначень і назв, що застосовуються для передачі по телеграфу чи радіо різних повідомлень дипломатичного, комерційного або військового характеру. , це слово позначається, приміром, цифрами 15735. Коли воно повторюється в тексті кілька разів, то число 15735 теж буде повторюватися. У звичайних шифрувальних кодах, навіть дуже зручних, немає цифрового відповідника для кожного слова, бо такий код досягав би незвичайних розмірів, а крім того, на зашифрування чи розшифрування десяти-п'ятнадцяти рядків тексту ми витрачали б чимало часу. І тому цифрами чи літерами в них позначається кілька слів або навіть цілі речення. Так, наприклад, фрази: «Маю честь повідомити» або «Ворог безладно відступає» у звичайних шифрувальних системах мають певний цифровий відповідник. Отож і в випадкові, коли йдеться про одне слово, і тоді, коли ми маємо справу з кількома реченнями, в зашифрованому тексті повторюється лише ця цифра. І хоч яким складним не виявився б ключ шифру, тобто спосіб переписування радіограм на бланк, будь-який текст, кінець кінцем, може бути розшифрований навіть тоді, коли його ключ нам невідомий. Зовсім інше маємо ми в шифрувальній машині. Тут кожна літера шифрується окремо. Якщо в тексті, що його потрібно зашифрувати, буква «к» трапляється, приміром, двадцять разів, то першому «к» відповідає, скажімо, «в», друге «к» позначається вже не «в», а «х» або «з» чи якоюсь іншою літерою. Інакше кажучи, нам байдуже, скільки разів повторюється якась буква в звичайному тексті, бо в шифрованому вона завжди буде подана іншою. Дозвольте запитати, чи все це вам зрозуміло?