Богомил Райнов - Ранок дня не визначає

— Маленький речитатив?

— А чому б ні? Кажуть, музика облагороджує.

— Авжеж, — підтверджує Сеймур. — Особливо така музика.

Він натискає на кнопку, і в кімнаті лине нова партія знайомого дуету.

Райєн. Того дня ви не сказали мені, що, крім фактури для форми, маєте й остаточну фактуру.

Томас. Не вважав за потрібне класти її в кишеню, ідучи до вас додому.

Райєн. Бо у вас був тільки один-єдиний примірник…

Томас. Так.

Райєн. Чи можу я все-таки глянути на ваш примірник?

Томас. Прошу! Саме для цього я вас і запросив. (Пауза).

Райєн. Гм, так. Це справді дещо змінює.

Томас. Дещо?

Райєн. Не забувайте, що того бельгійця прислали до мене ви.

Томас. Не будемо сперечатися про те, чого не можна довести.

Райєн. Те, що не доведено сьогодні, завтра може бути доведено й підтверджено документами. Я казав вам, що мої люди активно займаються цим питанням. Між іншим, уже встановлено, що угода вашого Каре з тією африканською республікою — це блеф. Зброя була призначена для інших, є всі підстави вважати, що цей інцидент може перерости в політичний скандал.

Томас. Щиро вам співчуваю.

Райєн. Дякую. Але не забувайте поспівчувати й собі. Ініціатива йшла від вас, Томасе. І це дуже скоро також буде встановлено.

Томас. Я гадав, що ви прийшли з серйозними намірами.

Райєн. Мої наміри цілком серйозні. Та, як я вам уже казав, кожна розмова з вами пов'язана з обтяжливими й зовсім зайвими зволіканнями тільки тому, що ви не хочете бачити очевидне.

Томас. Очевидне — це фактура, яку я вам показав. Єдиний неспростовний факт у всій цій плутанині.

Райєн. Ви забули про запис, що зберігається в моєму сейфі.

Томас. О, коли говорити про запис, то в мене є значно цікавіші.

Райєн. Які саме?

Томас. Це вже інша тема. Зараз мова йде про фактуру. Якщо ми дійдемо якоїсь згоди, зможемо поговорити й про записи.

Райєн. Хочете сказати, що після цього шантажу ви піднесете мені ще й інший?

Томас. Я не шантажист. Я чесний ділок. І можу напере запевнити вас, що, коли ми укладемо угоду, я подарую вам цей запис. Вражаючий запис, містере. Тільки не погрожуйте мені політичними скандалами. Я людина військова, й політика мене не цікавить.

Райєн. Вірю вам. Та не знаю, чи повірять інші.

Томас. Ще б пак: інші повірять тільки вам.

Райєн. Визнаю, що я теж опинюся в прикрому становищі. Однак, думаю, вам відомо, що в силу певних обставин я можу розраховувати на підтримку у високих сферах.

Томас. Скажу вам по великому секрету, що я теж маю впливових друзів. А що розмова не з моєї вини перейшла в інше русло, пропоную припинити її.

Райєн. Я б хотів усе-таки почути ваші умови.

Томас. Нарешті. Мої умови, містере, більш прийнятні, ніж ваші. Із зазначеної в цьому документі суми, яку ви поклали собі в кишеню, я вважаю за нормальне одержати половину.

Райєн. Половину? Але ж це дуже багато!

Томас. Саме так: для однієї людини забагато, тому я й пропоную вам розділити її.

Райєн. Це ж справжнісінький грабунок!

Томас. Щось схоже. Ви грабуєте Інтерармко, я грабую вас… Але що вдієш. Так ведеться, відколи існує світ.

Райєн. Як ділова людина, я згоден заплатити вам за документ, тільки в межах розумного.

Томас. Тобто?

Райєн. Сто тисяч!

Томас. Залиште їх собі. І на цьому поставимо крапку. Боюсь, що ви зовсім не ділова людина.

Райєн. Навпаки. Я навіть погоджуюсь на деяке уточнення, тільки за однієї умови: спершу я хочу почути ваш запис, якщо такий взагалі існує.

Томас. О, то надзвичайний запис, я ж вам сказав. Каре свідчить проти Райєна: як було укладено угоду, скільки грошей він сплатив йому готівкою, взагалі всі подробиці.

Райєн. Якась нісенітниця!

Томас. З вами й справді важко розмовляти. Запис зберігається у мене в сейфі, за п'ять кроків звідси.

Райєн. Ви хочете сказати, що знайшли Каре?

Томас. Атож.

Райєн. Де саме?

Томас. Там, де й сподіваюсь, — у Кельні, його постійній схованці.

Райєн. І тепер він у ваших руках?

Томас. Я не зобов'язаний перед вами звітувати. Можу тільки сказати, що Каре вже поза вашою сферою дії.

Райєн. Ви прибрали його…

Томас. Не будемо вдаватися в зайві деталі. (Коротка пауза).

Райєн. Гаразд. Пропонуйте розумну суму й принесіть запис.

Томас. Суму вже названо, містере. І знижки не буде — можете мені повірити. (Пауза, цього разу значно довша).