Андраш Беркеші - Списоносці

Коронді сів за стіл, приготував папір, олівець.

— Насамперед я хотів би з'ясувати таке питання. Жолт Райнаї до своєї втечі в 1949 році був резидентом?

— Так.

— Отже, він теж мав свій пізнавальний номер?

— Безумовно. Спочатку тридцять другий, бо тоді ще не вдавалися до церемоній з ліками, а просто говорили один одному номери. Пізніше, коли почали застосовувати цю таблеточну систему, виникла потреба в зміні номерів, бо відраховування великої кількості таблеток ускладнювало справу. Тому, повернувшись у 1956 році до Угорщини, Жолт дістав дванадцятий номер.

— Але він теж мав виконувати ті таблетні маніпуляції, про які ви згадували минулого разу?

— Звичайно.

— Які завдання одержували агентури?

— Про завдання, які були до 1956 року, говорити не варто. Гх наслідки вже відомі. В той час діяло багато організацій. Більша частина їх викрита і знищена. Багато членів цих організацій емігрували. Що ж до тих, кого арештовано, то певна: жоден з них не обмовився й словом про організацію «Списоносці».

— Ви можете дати нам відомості, по яких ми могли б їх розшукати? Хоч вони й арештовані, але можуть приховуватися під іншими прізвищами.

— Звичайно. Після придушення контрреволюційного заколоту про організації вже не могло бути й мови. Тепер мусили діяти найсуворіше законспіровані, глибоко підпільні агентури. До певної міри змінились і завдання, хоч мета лишилася та ж сама. Влітку 1957 року, здається в червні, в Мюнхені відбулася таємна нарада. В ній взяли участь представники західних таємних служб. Угорську сторону там представляв серед інших Акош Райнаї. Про нараду я знаю тільки з слів Акоша Райнаї. Вони вважають, що період збройної боротьби минув, тепер в Угорщині немає ґрунту для проведення збройних операцій. В сучасних умовах керівники контрреволюції бачать тільки одну можливість. На їхню думку, соціалістична робітнича партія не єдина, в ній можна знайти зародки як правої, так і лівої фракцій. В цю щілину, мовляв, і треба засунути лом. Догматики повинні шарпати партію вліво, а ревізіоністи — вправо. Треба нападати на новий Центральний Комітет, обвинувачуючи його зліва в лібералізмі, а справа — в нещадності. Одні нехай нашіптують про правильність політики Ракоші і Гере, а інші поширюють чутки, що і китайці з росіянами не дуже в згоді, тому, мовляв, і нам треба послабити дружбу з Радянським Союзом. Не знаю, чи досить зрозуміло я кажу? Я не дуже освічений політик.

— Цілком, — відповів Коронді. — Коли б ви говорили і менш зрозуміло, то ми все одно в курсі справи, бо вже більше року про це базікає радіо «Вільна Європа».

— Так, їхні представники теж були на нараді в Мюнхені.

— Це радіо, до речі, дуже допомагає нам. Завжди зверне нашу увагу на те, за чим треба стежити. Політичні концепції ясні, на них довго не варто зупинятись. А розвідувальна робота порівняно з попередніми роками змінилась?

— По суті, ні. Вороги, як і раніше, засилають агентів в армію, промисловість, державний і партійний апарати, на транспорт. Гадаю, що і про плани діяльності диверсійних груп я можу докладно не говорити. Хочу зазначити тільки одне. Кожна група має розвідувальні завдання також щодо Радянського Союзу..

— Ясно. А Райнаї займається тільки угорськими справами чи, може, має ще якісь інші доручення? Чому він живе в Західному Берліні? Для цього є якісь особливі причини?

— Так, є. Райнаї займається не тільки угорськими справами. Гелен використовує його і проти Німецької Демократичної Республіки. Ви, звичайно, знаєте, що Західний Берлін аж кишить агентами різних таємних служб. Усі вони провадять підривну роботу проти НДР, а також Радянського Союзу, Чехословаччини, Польщі та інших соціалістичних держав. Саме в Західному Берліні потрібні такі досвідчені люди, як Райнаї. Старик є одним з організаторів диверсій у демократичному секторі.

— Прошу вас, Маріє, — перервав її Коронді, — напишіть завтра докладну інформацію про відомі вам канали, спрямовані проти НДР. Ви можете пригадати їх?

— Звичайно. Одну інформацію я написала ще там, у Берліні. Вона пов'язана з особою інженера Курта Цігера і з агентом під кличкою Гельмут, який працює на тому ж хімічному заводі, що й Цігер.

— Гаразд. А тепер вас відвезуть додому. До побачення!

Коли двері за Марією зачинились, Коронді заквапився до телефону. Набрав номер.

— Як справи в арештованого? Гаразд. Нехай дописує, а потім приведіть його до мене. А ми тим часом почитаємо, — звернувся підполковник до Када.