Андраш Беркеші - Списоносці

Здесь есть возможность читать онлайн «Андраш Беркеші - Списоносці» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 1962, Издательство: Молодь, Жанр: Шпионский детектив, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Списоносці: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Списоносці»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

У цьому документальному романі сучасні угорські письменники А. Беркеші і Д. Кардош розповідають про діяльність таємної націоналістичної шпигунської організації угорських расистів — «Списоносці», що протягом чотирьох десятиліть діяла в Угорщині, а після встановлення в країні народної влади перебазувала свої сили на Захід. «Списоносці» ведуть підривну роботу проти Радянського Союзу, а також інших країн соціалістичного табору. В 1956 році, опираючись на ворожі угорському народу елементи, вони організували контрреволюційний заколот в Угорській Народній Республіці.
В центрі роману — колишній хортістський офіцер, материй шпигун, хитрий провокатор, один з організаторів «Списоносців», який керується в житті єдиним гаслом: «Мета виправдовує засоби».
Відчуваючи, що наближається кінець, цей політичний авантюрист пише спогади, в яких яскраво розкриває злочинну, антинародну діяльність терористичної організації.
Роман виховує в читача пильність, непримиренність до ворога.
Твір видається в Радянському Союзі вперше.

Списоносці — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Списоносці», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Райнаї хрипко дихав. Жінка поволі відійшла ще ближче. Вже на відстані десяти кроків. Раптом промінь прожектора прорізав морок. Жінка підходила по освітленій доріжці все ближче, потім повільним рухом поправила голубу хустку. Тепер ясно було видно її обличчя, і Жолт остаточно впізнав жінку.

І ось вони опинились віч-на-віч. У зелених очах Марії палав огонь ненависті. Жінка вп'ялася очима в чоловіка, який дев'ять років панував над її тілом і душею, в того, хто погубив її життя, в підлого боягуза, якому вона віддала всю свою молодість. Марія не відчувала до нього жалю. Голос її звучав холодно:

— «Тобі набридло таке життя, голубко? Може, ти хочеш зрадити нас і стати шпигункою органів безпеки?» — вона відсунула рукав на лівій руці, і в ясному промені прожектора блиснув золотий годинник «Докса».

— Я, Райнаї, постукаю замість вас, по склу годинника! — перервав Коронді Марію. А Марія промовила:

— «Цей годинник, люба, немало вже бачив на своєму віку і, до речі, був свідком покарання одного зрадника. Дивись, щоб йому, бува, не довелося побачити ще один такий випадок!»

Вона вимовляла слова поволі, чітко. Потім тихо озвався Коронді:

— За що ви вбили Вероніку?

Райнаї вже майже втрачав свідомість. В його розпаленій уяві химерно змішалась дійсність з спогадами про ту зловісну, далеку ніч.

— Батько повідомив мене, що Вероніка, очевидно, зрадниця… Щоб я перевірив…

— Далі?

— Я не хотів убивати її! Лише вивідати в неї правду… Налякати її…

— Що ви їй сказали? Дивіться на мене!

— Не пригадую…

— Ви мусите згадати!

— Згляньтесь на мене!.. — заридав Райнаї.

— Це справа Президії Верховної Ради. Відповідайте на запитання!

— Я сказав їй: «Ви знаєте, яка доля чекає зрадників?»

— Що вона відповіла?

— «Я не зрадниця… Я виконувала свій обов'язок!» Потім я спитав: «Значить, ви зрадили нас?»

— І що вона сказала на це?

— Вона кинула: «Це ви зрадники!» Тоді я запитай у неї: «Ви все виказали?» — «Так, я розповіла все», — підтвердила вона.

— Розповідайте, Райнаї, про все, що ви робили!

— Тоді… тоді… — Жолт витяг з кишені пістолет. — Тоді я сказав: «Ось тобі за це, червона собако!»

Незаряджений пістолет тихо клацнув.

— На цей раз жертв не буде. Ну, гримнули постріли, і що ви робили далі?

— Я забрав її сумку.

— Покажіть, як!

Райнаї вирвав з рук Марії сумку.

— Годинник був у ній?

— Так.

— Він був без скла?

— Так.

— Де ви вставили його?

— У Відні.

— В який бік ви тікали після того, як убили Вероніку?

Райнаї оглянувся. В його очах спалахнув божевільний вогник.

— Сюди… — гукнув він і кинувся між дерева.

Але Коронді спокійно стояв на місці. Зашелестіло в кущах, і офіцери міліції миттю оточили втікача. Райнаї привели назад. На руках у нього тепер поблискували наручники.

— Якби вам і зараз пощастило втекти, де б ви ночували? — спитав Коронді.

— У Ко… ва… чо… ці, — відповів Жолт, важко відсапуючись.

— Як і в ту ніч?

— Як… І в ту… ніч…

— Чому ви не попередили про небезпеку групу? Чому не повідомили матір?

— Я боявся! Думав, що вже стежать за квартирами. Тому пішов прямо до Ковачоці… Я знав, що він належить до іншої групи. Про нього Вероніка не могла знати.

— А ваша мати?

— Вона чекала наслідків моєї розмови з Веронікою.

Я хотів сповістити її про Небезпеку. Я дзвонив їй. Та матері не було дома. Пізніше я подзвонив ще раз, але телефон чомусь мовчав. Я сподівався, що ранком… Проте вже було пізно…

— Ясно. Все. Ходімо назад.

Прожектор згас.

Коронді закурив сигарету, кинув згаслий сірник, поглянув востаннє на статую і поволі рушив за іншими.

Підполковник відчував страшенну втому, але настрій в нього був бадьорий. Коронді працював без відпочинку вже двадцять чотири години, і наслідки перевершили найоптимістичніші сподіваний. Біля рацій всю ніч чергували офіцери міліції, слухаючи передачі на встановлених хвилях… Виявивши в арештованих коди, сховані в затискачах галстуків, працівники органів безпеки розшифрували за допомогою їх запізнілі сигнали з шпигунського центру про небезпеку.

У встановлений час, рівно о десятій годині дня, прийшла Марія. Привітавшись з нею, Коронді взяв з стола якийсь папір і надів окуляри.

— Мені наказано ознайомити вас з цим документом. Ви слухаєте?

— Так, — сказала Марія дуже тихо.

— Президія Національних Зборів Угорської Народної Республіки…

У вухах Марії бриніло тільки одне слово: «Помилування». Це єдине слово пульсувало в скронях, в її вистражданому серці: «Помилування! По-ми-лу-ван-ня!» Крізь сльози вона вже не бачила ні підполковника, ні розчуленого Када.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Списоносці»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Списоносці» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


libcat.ru: книга без обложки
Андраш Беркеши
libcat.ru: книга без обложки
Андраш Беркеши
Андраш Беркеши - Перстень с печаткой
Андраш Беркеши
Андраш Беркеши - ФБ-86
Андраш Беркеши
libcat.ru: книга без обложки
Андраш Тотис
Андраш Беркеші - Агент №13
Андраш Беркеші
Андраш Беркеши - Последний порог
Андраш Беркеши
Андраш Беркеши - Стать человеком
Андраш Беркеши
libcat.ru: книга без обложки
Андраш Тотис
Андраш Беркеши - Друзья
Андраш Беркеши
Отзывы о книге «Списоносці»

Обсуждение, отзывы о книге «Списоносці» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x