Андраш Беркеші - Списоносці

Томпсон у моїй присутності довго розмовляв з Рузічка. Той був на диво відвертим. Він докладно розповів про свої переговори з Імре Надем ще до заколоту. Томпсон поцікавився його майбутніми планами. Рузічка мав намір поїхати в США і зайнятися вивченням народногосподарського життя країни. Він не догадувався, що ця «бесіда» фіксується на магнітофонній плівці. Наступного дня його знову запросили для розмови. Щоб надати своїй особі більшої ваги і завоювати симпатію в американського офіцера, Рузічка сказав, нібито він з товаришами вже давно готувався до збройного повстання і встановив зв'язки з багатьма високопоставленими офіцерами. Чуття підказувало мені, що все це Рузічка тільки-но вигадав, але магнітофон не розбирався в цьому і записував усе підряд. А на третій день Томпсон ставив уже свої запитання:

— Скажіть-но, шановний пане Рузічка, в скількох засіданнях Ради взаємної економічної допомоги ви брали участь?

— Я не можу цього сказати точно, бо я був постійним членом Ради воєнної промисловості.

— Що ви робили останнім часом?

— Ми розробляли виробничі плани для воєнних підприємств.

— Будь ласка, розкажіть докладно, наводячи факти, про дебати, які відбувалися на засіданнях, а також про рішення, вказівки тощо. Потім ознайомите нас з укладеними договорами.

Тільки тепер Рузічка зрозумів, що від нього вимагають.

— Пробачте, панове, але я цього зробити не можу… Це дуже важливі військові таємниці!

— Саме тому вам і доведеться про це написати.

— А моя присяга…

— Той, хто брав участь в організації збройного повстання, йе може посилатись на присягу.

Що він мав робити? Ми ввімкнули магнітофон, і Рузічка зрозумів, що йому вже не зупинитись на стрімкій, похилій дорозі. І він почав писати. А тим часом друзі надсилали йому листи, просячи повернутись на батьківщину. Рузічка знав, що я угорець, і одного разу прийшов до мене.

— Пане! — сказав він у розпачі. —Я збрехав, маючи на меті таким чином зарекомендувати себе в очах американців… Я… не готував ніякого збройного повстання, ота моя розповідь про повстання — вигадка…

— Я з самого початку зрозумів це, — промовив я спокійно.

— Тоді… тоді ви…

— Але, друже, про це магнітофонна плівка нічого не скаже. Ви назвали чимало прізвищ своїх друзів, які не втекли на Захід і зараз працюють в Угорщині. А чи подумали ви про те, що станеться з ними, коли, скажімо, вашу казочку три дні підряд посилатиме в ефір радіостанція «Вільна Європа?» На жаль, вам не лишається нічого іншого, як прийняти умови американця.

Томпсон наказав інженерові написати листа, в якому поскаржитись на тугу за батьківщиною, висловити бажання повернутися додому і пошкодувати про все заподіяне ним. Одночасно Рузічка мав довідатись у товаришів, які в нього перспективи.

Друзі відповіли, щоб він повертався, нічого йому не буде. Це й зрозуміло, бо повернення Рузічка мало до певної міри політичне значення. Адже він був обдарований спеціаліст. Ця обставина вплинула б позитивно і на біженців.

Перед тим як повернутись на батьківщину, Рузічка підписав заяву про своє завербування американською розвідкою, ще раз прослухав плівку, на якій були зафіксовані його «героїчні подвиги», і перевірив матеріали, складені ним про роботу Ради взаємної економічної допомоги, чи нічого не забув. Лише після цього інженер, зобразивши на обличчі каяття, вирушив з групою, що поверталася в Угорщину, де збирався «спокутувати свою провину перед батьківщиною».

Через кілька днів мене дуже неприємно вразила вміщена в газеті стаття Рузічка, де він розчаровано і критично писав про страхіття «вільного світу» і злидні, в яких живуть біженці.

Щоправда, Рузічка не поновили на роботі в Раді. І він оформився кровним інженером у одному дослідному інституті. Тут він мусив «виправдати довір'я». Звичайно, Рузічка мав усі підстави «ображатися», бо інженер повернувся добровільно і самокритично визнав свої помилки.

Уявляю собі становище міністра внутрішніх справ Угорщини! Має він тепер клопіт! Адже якщо, наприклад, серед сотні людей, що повертаються на батьківщину, є хоч один агент, то кількість шпигунів весь час збільшуватиметься, а відшукати їх — нелегка справа. Особливо цікаво буде, коли агенти Томпсона почнуть офіціально натякати на те, що між людьми, які повернулися в Угорщину, є шпигуни. Звичайно, таким розмовам повірять, і незабаром у країні створиться нестерпна атмосфера недовір'я.