Ю Несбьо - Нетопир

— Знаєш, так буває у дівчаток, які виростали самі, граючись у ляльки, — зауважила Бірґіта.

— Можливо. Але знову ж таки, я не пам’ятаю. Та я й сам, напевно, був не надто тверезий.

Харрі звівся на лікті й поглянув на море. Хвилі здіймалися, біле шумовиння на мить повисало в повітрі і, виблискуючи на сонці битим склом, опадало на скелі біля Бонді-Біч.

— А потім я її бачив одного разу. Вона зайшла навідати мене в лікарні, тоді, після аварії. Коли я розплющив очі й побачив її поряд з ліжком, бліду, майже прозору, то спочатку подумав, що сплю. Вона була така вродлива, як у перший день нашого знайомства.

Бірґіта штовхнула його в бік.

— Я щось не те сказав? — запитав Харрі.

— Ні-ні, кажи далі, — хихикнула вона і перевернулася на живіт.

— Та що ж це таке? Взагалі-то, коли я розповідаю про своїх колишніх пасій, тобі слід було б хоч трішки ревнувати, га? А тобі, я дивлюся, подобаються розповіді про моє бурхливе минуле. Ще деталі тобі подавай!

Бірґіта подивилася на нього поверх сонячних окулярів.

— Мені приємно чути, що в мого мачо-копа колись були почуття. Хоча все в минулому.

— У минулому? Що ти маєш на увазі?

— Цей твій вистражданий роман давно закінчився, і скільки б переживань у ньому не було, тепер уже немає чого хвилюватися.

Харрі похитав головою:

— Неправда. Ти сама знаєш.

— Справді. Все гаразд, Харрі. Зараз усе гаразд. На одну мить спалахнуло — і все. Розповідай далі. Якщо подробиці будуть надто болючі, я скажу. Потім я все одно відіграюся, коли розповідатиму свою історію. — І вона вдоволено занурилася в теплий пісок. — Я хотіла сказати, історії.

Харрі обтрусив пісок у неї зі спини.

— Ти впевнена, що не обгориш? Таке сонце, а шкіра у тебе…

— Це ви натирали мене кремом, пам’ятаєте, пане Холе?

— Я подумав, що сонце зараз активне. Гаразд, проїхали. Просто не хочу, щоб ти обгоріла.

Харрі поглянув на її ніжну шкіру. Коли він попросив Бірґіту про послугу, та погодилася відразу ж, не вагаючись ані миті.

— Розслабся, татусю, й розказуй далі.

Вентилятор не працював.

— Чорт, знов за рибу гроші! — Водкінс був спробував його крутити. Марна справа. Мертвий шматок алюмінію і здохла електроніка.

— Кинь, Ларрі, — пробурчав Маккормак. — Хай Лора принесе новий. Зараз не до таких дурниць. Ларрі?

Водкінс роздратовано відклав вентилятор.

— Все готово, сер. У тому районі в нас буде три автомобілі. На міс Енквіст — радіопередавач з мікрофоном, щоб ми будь-якої миті знали, де вона і що відбувається. За планом, вона приведе його до себе додому, де чекатимемо ми — Ховлі, Леб’є і я сам, відповідно — в шафі в спальні, на балконі та поряд з будинком. Якщо щось станеться в машині або вони поїдуть не туди, три наші автомобілі поїдуть за ними.

— Тактика?

Юн поправив окуляри.

— Її завдання — змусити його прохопитися про вбивства, сер. Можливо, налякати, сказати, що Інґер Холтер розповідала їй про його сексуальні схильності, а вона розповість поліції. Може, він швидше себе видасть, якщо буде впевнений, що вона не зможе вийти.

— Коли втрутимося ми?

— Як тільки запишемо на плівку достатньо доказів. У гіршому разі — коли він нападе.

— Ризик?

— Звичайно, не без цього, але людину так відразу не задушиш. Ми з неї очей не спускатимемо.

— А якщо він озброєний?

Юн знизав плечима:

— Виходячи з того, що нам про нього відомо, навряд щоб у нього виявилася зброя, сер.

Маккормак підвівся й почав ходити по кімнаті, хоча вільного місця було мало. Харрі він нагадав старого товстого леопарда, якого він у дитинстві бачив у зоопарку. Клітка була такою затісною, що задні лапи в нього ще йшли в один бік, коли передні поверталися в інший. Туди-сюди. Туди-сюди.

— А раптом він захоче сексу до розмов?

— Вона відмовиться. Скаже, що передумала, що говорила так, тільки щоб дістати морфій.

— І дозволить йому піти?

— Ми б не лізли у воду, коли б не були впевнені, що зможемо зловити рибу, сер.

Маккормак закусив верхню губу:

— А чому вона зголосилася?

Стало тихо.

— Бо не любить насильників і вбивць, — відповів Харрі після довгої паузи. — Особливо якщо вони вбивають її знайомих.

— А ще?

Запала ще довша пауза.

— Тому що я її попросив, — нарешті сказав Харрі.

— Можна тебе потурбувати, Юне?

Юн Сує підвів погляд від монітора і посміхнувся:

— Sure, mate . [96] Звісно, дружище ( англ. ).

Харрі сів у крісло. Старанний китаєць щось друкував, одним оком позираючи на екран, а другим — на Харрі.