Ю Несбьо - Нетопир

Існує багато способів спровокувати стрілянину і вбити злочинця під час спроби втечі. Уникнути покарання за банальне вбивство значно важче.

Голова Харрі ніби вибухнула.

Ендрю міг усунути Отто перш, ніж на нього вийшов Харрі і решта команди. Та й навіщо чоловікові вбивати колишнього коханця, щоб приховати свою орієнтацію, в місті, де такі відхилення навіть схвалюються? Та ще потім убивати самого себе?

Голова тепер боліла так, ніби по ній бухали молотом. З очей аж іскри сипалися, а він намагався знову й знову обдумати свою версію. Та щоразу виникали нові суперечності. Може, Маккормак мав рацію — просто день видався спекотним для його зболілої душі. Про те, що Ендрю Кенсинґтон міг приховувати і дещо гірше, ніж гомосексуальні схильності, Харрі намагався не думати.

Над ним нависла тінь. Світло лампи затулила голова офіціанта. У його силуеті Харрі примарився висолоплений синяво-чорний язик Ендрю.

— Що-небудь іще, сер?

— У вас тут є напій — «чорна змія»…

— «Джим-Бім» і кола.

Тепер усе вибухнуло в нього всередині.

— Чудово. Подвійну «чорну змію» без коли.

Харрі збожеволів. Попереду були сходи, позаду — теж сходи і вода. Хаос. Щогли в бухті розгойдувалися туди-сюди. Харрі не розумів, як він опинився на цих сходах. Треба йти вгору. «Вгору — на щастя», — завжди казав батько.

Важко, хапаючись за стіни, він звівся на ноги. Назва «Шаллі-авеню» ні про що йому не говорила, тож він вирішив іти світ за очі. Хотів поглянути на годинник, але не знайшов його. На вулицях було темно і майже безлюдно. Харрі здогадався, що вже пізно. Знову якісь сходи. Ось сходинка. Харрі повернув праворуч — Маклей-стрит. Напевно, він іде вже довго, що йому так болять ноги. А може, він біг? Чи навіть упав — коліно на лівій холоші роздерте.

Він минув кілька барів і ресторанів — усі зачинені. Гаразд, хай пізно, але невже в багатомільйонному Сіднеї не можна знайти випивку? Він вийшов на проїжджу частину, щоб зловити таксі — жовту машину з ліхтариком. Вона була зупинилася, та шофер передумав і поїхав далі.

«Чорт, ну й видок, мабуть, у мене», — подумав Харрі й зареготав.

Потім на його шляху почали траплятися люди. До нього долинули звуки голосів, машин і музики. Повернувши за ріг, Харрі відразу зрозумів, де він. Оце повезло — він потрапив у район Кінґз-Крос! Перед ним лежала гомінка Дарлінґхерст-роуд, суціль освітлена вогнями. Тепер усе стало можливе. У перший бар його не пустили, але до китайської забігайлівки він увійшов і дістав великий пластиковий стакан віскі. У забігайлівці було темно й задушливо. Вицідивши віскі до краплі, він знову вийшов на вулицю і схопився за стовп. В очах рябіло від миготіння машин, Харрі намагався не думати про те, що сьогодні ввечері його вже знудило в барі просто на долівку.

Раптом він відчув, як хтось штовхнув його в спину. Обернувшись, він побачив рот: великі червоні губи і ряд зубів без одного ікла.

— Чула про Ендрю. Жах, — сказав рот. І далі жував жуйку. Це була Сандра.

Харрі спробував щось сказати, але в нього нічого не вийшло. Сандра здивовано витріщилася на нього.

— Вільна? — насилу вимовив він.

Сандра розсміялася:

— Yes, but I don't think you're up to it . [65] Так, але гадаю, зараз тобі це ні до чого ( англ. ).

— Думаєш? — спромігся нарешті Харрі на відповідь.

Сандра поглянула довкола. Харрі здалося, що в тіні промайнув блискучий костюм: Теді Монґабі напевно десь неподалік.

— Слухай, я на роботі. Йди додому, проспися, а вранці поговоримо.

— У мене є гроші. — Харрі поліз за гаманцем.

— Сховай зараз же! — відштовхнула його Сандра. — Добре, я з тобою піду і ти мені заплатиш, але не тут, гаразд?

— Ходімо до мого готелю. За рогом. «Кресент», — запропонував Харрі.

Сандра знизала плечима:

— Whatever. [66] Як хочеш ( англ. ).

Дорогою вони зайшли до bottle-shop , [67] Винна крамниця ( англ. ). де Харрі купив дві пляшки «Джим-Біна».

Нічний портьє в «Кресенті» з голови до ніг оглянув Сандру, коли та увійшла. Він уже хотів був щось сказати, але Харрі випередив його:

— Ніколи не бачив таємних інформаторів поліції?

Нічний портьє, молодий азіат у костюмі, непевно посміхнувся.

— Гаразд. Ти її не бачив. Дай мені ключі від номера. У нас справи.

Здається, портьє не повірив у цю маячню, але ключі видав без заперечень.

У кімнаті Харрі вигріб усе спиртне з міні-бару.

— Це мені, — він узяв пляшку «Джим-Біна». — Решта — тобі. Вибирай!

— Бачу, тобі дуже подобається віскі, — сказала Сандра, відкриваючи пиво.