Василь Лой - ТТ

Хрестовий, або Хрест, був досить замкнутим типом – про нього практично нічого не було відомо, крім того, що мав славу карткового шулера, кидали, а улюблена масть у нього була хрестова. У нього був ПМ – просто був. Сказав, що не пам’ятає, звідки.

Пістолет був газовий, вісім міліметрів калібр, де вісім, там і дев’ять – на око не визначиш, а ось голосно бахнути з нього можна було – вогонь і дим зі ствола виглядатимуть по-справжньому, та й гільза після пострілу теж поскаче, перекидаючись по підлозі натурально. До речі, наразі невідомо, чи вистрілить «Наган» у руках Штопаного – оце питання. Він казав, що ті, у кого він купував цю вороновану іграшку, нібито з нього стріляли – і успішно, але це все слова. А якщо «Наган» дасть осічку, а якщо набої вже нікуди не придатні – клацне пустишкою на весь банківський зал – і «на добраніч». Ось тому справжнє, бойове, перевірене озброєння було тільки в Гоші.

– Хрест, «Макар» твій готовий? – запитав Гоша, не обертаючись і ховаючи свій ТТ за пояс.

– Сподіваюся.

Заднє сидіння було на всю ширину кабіни «Газелі» – Хрест лежав на спині, підклавши руку під голову, в іншій тримав сигарету і, склавши губи трубкою, пускав кільця сигаретного диму, намагаючись накинути їх на стельовий, округлої форми світильник.

– На банк ідемо. Питання зрозуміле?

Хрест хихикнув – стовпчик попелу надламався і впав йому на груди:

– Хто як, а я ва-банк?

Гоша повернувся й пильно подивився на нього.

– Ну працює, що йому буде. Дивись, – Хрест знехотя витягнув з рукоятки пістолета магазин, прицілився в лоб Сичу й кілька разів натиснув на спусковий гачок. Ударник спрацював, як і належало справно. – Я ж кажу, що йому буде, залізяка хрінова.

Гоша зблід, повернувся вперед, усередині в нього все кипіло, подивився на всі боки й, не втримавшись, усе ж запитав:

– А якби набій у стволі виявився? От же придурок…

– Ну, так не виявився ж.

Гоша подивився на Штопаного й кивнув у бік Хреста:

– Ну де ти відкопав цього клоуна? Він нам усю справу завалить.

– Та дуркує просто.

– Нам на банк зараз іти, а він дуркує, – не дивлячись на Хреста, продовжив Сич. – Чуєш, дуркуватий, зараз банк будемо грабувати, ти в курсі? Набої перевіряв, чи не відсиріли?

– Я, звичайно, не мент… – Хрест зробив навмисну паузу й додав. – Поганий… У пістолях погано розбираюся, у набоях тим паче, але…

Хрест підвівся на лікті, подивився на Гошу, на Штопаного й відверто здивовано запитав:

– А що, стріляти треба буде?

Сич червонів на очах – натяк на мента поганого він зрозумів і таки не стримався, таки зірвався:

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.