Не раз вона замислювалася над тим, як усе кардинально поінакшало, відколи вирішила проміняти своє розмірене життя продавчині шпалер на службу в поліції. Власта довго вагалася, чи змінювати роботу, переймаючись, чи вистачатиме часу на виховання доньки, і що буде з Катею, якщо раптом із нею щось трапиться. Властині батьки й досі чекають, що вона отямиться і повернеться до спокійного життя. Проте їй, як матері-одиначці, конче була потрібна стабільна зарплатня. Колишній чоловік не надто переймався долею доньки (не кажучи вже про Властину), щоразу приховував заробітки, аби платити менше аліментів. З міста він давно поїхав і рідко навідував Катю. Тож Власта наважилася.
Початок нового життя виявився насиченим і цікавим. Страшенно важким морально, проте жодного разу Власта не пошкодувала про вибір, аж до тієї миті, коли вбили Валентина. Рік тому вона й сама мало не загинула. Проте саме у цей важкий період її життя знову радикально змінилося: вона знайшла нових надійних друзів.
Якщо з Кир’яхом та Войтком Власта заприятелювала швидко, то з Єгором усе склалося геть непросто. Від самого знайомства (на місці злочину) Єгор поставився до неї зневажливо. Слідчі часто цим грішать: не люблять працівників нової поліції, оскільки ті мають надто мало досвіду. З Єгором виявилося ще складніше – він терпіти не міг некомпетентності, недалекоглядності та й не надто полюбляв людей. І взагалі вважав, що жінкам не місце у поліції. Позаяк досвіду в неї обмаль та ще й мала необережність бути жінкою, він одразу вніс її до списку тупоголових службовців, які лише те й роблять, що нудяться на роботі, чекаючи на завершення зміни чи вихідний.
Власта прагнула допомогти у розслідуванні, а наштовхувалася лише на зневагу. Після розслідування вбивства Мáрко Вітторіно [4] Справа Мáрко Вітторіно – йдеться про справу, описану у першій книзі серії поліцейського детективу – «Кривавими слідами».
вона уникала зустрічей зі слідчим, проте час од часу доля неминуче зводила їх на службі. Вона ненавиділа ці вимушені зустрічі й заледве терпіла. Так само як і, не сумнівалася, Скляр. Якби Єгор міг, працював би сам, без будь-чиєї допомоги.
Рік тому доля вкотре звела їх, цього разу у Харкові. А прагнення неодмінно розкрити справу (ще ніколи Єгор не мав висяків і мати не збирався) призвело до помилки з його боку. Як наслідок – Власта мало не загинула. Кілька тижнів їй довелося провести у лікарні Харкова, а потім стільки ж часу відновлюватися у Рівному. Весь цей час Єгор допомагав ліками, не забуваючи перейматися й життям Каті. Тоді донька й заприятелювала з ним.
Отож завжди похмурий і всім невдоволений слідчий відкрився зовсім з іншого боку. Тоді вперше Власта подивилася на нього по-новому. Вперше побачила у його очах смуток, вперше збагнула, що цій людині теж буває боляче і що він здатен любити й бути відданим. Ті, що повсякчас бурчать і кажуть все, що думають, можуть виявитися чуйними й страшенно нещасними.
Якщо людина сама страждала чи страждає, вона швидше розпізнає проблеми в житті іншого.
Іноді Власті здавалося, що Катя та Скляр зблизилися дужче, ніж сама вона з Єгором. До Артема, Властиного бойфренда, Катя і близько не мала стільки симпатії, як до Скляра.
«Треба її якось розважити – зовсім розкисла. Може, кіно? Чи цирк? Цирк було б оригінальніше».
Донька навіть за характером почала нагадувати слідчого. Ба більше: у неї з’явилися схожі з ним уподобання. Тепер Катя читала лише електронні книги, відмовилася від наручного годинника (навіщо він, коли є мобільний?), цікавилася сучасними ґаджетами, а ще перестала користуватися записниками, занотовуючи усе до смартфона. Адже навіщо мати сучасний мінікомп’ютер за великі гроші, а використовувати його лише задля дзвінків та банальних соцмереж?
Легенький вітерець увірвався крізь прочинене вікно та змусив підвести голову. Її вразив цей разючий контраст: зимовий холод у душі й безтурботність вересневого дня. Погода сьогодні виявилася по-літньому сонячною і теплою. Щоправда, синоптики неодноразово попереджали про настання з дня на день справжньої осені. Вона підійшла до вікна й визирнула надвір.
Хтось шарпнув ручку дверей – Власта інстинктивно злякалася, що зараз її хтось побачить із заплаканим обличчям і в розпачі. Завбачливо замкнені двері захистили від стороннього ока.
Патрульна повернулася до споглядання вулиці. Люди крокували урізнобіч: дехто поспішав, інші прогулювалися; водії кермували автівками у власних справах. І кожен з цих людей мав плани на сьогодні.
Читать дальше