Ксенія Циганчук - Привиди серед нас

На вигляд Новацькому було за п’ятдесят, хоч насправді лише сорок чотири. На скронях волосся посивіло, проте загалом виглядало досить міцним і на диво густим. На кістлявому безіменному пальці лівиці оперативник помітив золотий перстень із печаткою та написом, який Женя не спромігся прочитати зі свого місця. Їхню розмову вже кілька разів уривав мобільний Новацького. Чоловік говорив голосно, його відповіді під час телефонних розмов звучали впевнено і діловито. Кир’ях уже знав, що той працює керівником будівельної фірми.

«Потрібно буде поцікавитися про нього у Властиного бойфренда», – оперативник пригадав, що той теж має фірму такого самого спрямування.

Багато часу Кир’яху не знадобилося, щоб перевірити список дзвінків Єгора і знайти номер телефону невідомого, який, за словами Тані, з’явився нізвідки й запропонував Єгорові чималеньку суму за розслідування однієї давньої справи. На щастя, чоловік погодився на зустріч одразу. Така готовність співпрацювати сподобалася досвідченому оперативнику, проте аж ніяк не применшувала підозр, що крутилися у його голові.

– Я навіть не сумнівався, що рано чи пізно ви до мене прийдете, – спокійно повідомив Новацький, коли Кир’ях сьорбнув гарячого ароматного напою.

Новацький щойно завершив ще одну телефонну розмову й під’єднав мобільний до павербанку. Офіціантка поставила перед ним тарілку з запашним бургером та картоплею фрі. Кир’ях устигнув підглянути у меню ціну – сто сімдесят п’ять гривень. Женя ковтнув слину і сьорбнув своє еспресо, що виявилося чи не найдешевшою позицією у цьому закладі.

– Що ви доручили розслідувати Єгору Скляру?

– Ого. Так одразу переходите до справи. Думав, хоч трохи побалакаємо про се, про те, – Новацький іронічно посміхнувся, відставив чорний чай убік.

Мимоволі Женя скривився: він ненавидів запах бергамоту. Ненадовго його увагу відволік офіціант, який саме цієї миті приніс за сусідній столик борщ з пампушками. Оперативник ковтнув слинку: це була його улюблена страва. А те, що останній раз він їв о другій ночі, загострювало бажання. Кир’ях притлумив у собі поривання скуштувати бодай чогось. Від кави його вже нудило, а шлунок немилосердно нагадував про себе, проте оперативник стійко тримався. Новацький тим часом накинувся на бургер, одним махом відкусивши чималий шмат. Їв він енергійно і з апетитом.

– Думаю, ви знаєте, що я відсидів сім років за вбивство коханця власної дружини.

Новацький засовався на стільці, вмощуючись зручніше. Чоловік відклав убік ціпок, на який мусив спиратися при ходьбі: його права нога від народження була коротша за ліву. Згадка про минулі події без сумнівів змусила його нервувати. Женя кивнув, і чоловік продовжив.

– Вам також має бути відомо, що розслідуванням тоді займався Єгор Скляр. Саме він і відправив мене на нари. Шкода хлопця, толковий був.

Новацький кахикнув, а Женя тим часом звів здивований погляд на свого першого підозрюваного.

– Так, – перервався Новацький на черговий дзвінок. Після короткої паузи, впродовж якої він слухав додзвонювача, Новацький відповів: – Добре, але мусимо дочекатися мого адвоката з відрядження. Бачиш-но, у мене «пунктик»: я обслуговуюся лише в одного адвоката й одного нотаріуса. Мав якось необережність звернутися до іншого… Гаразд, чекатиму.

Новацький завершив виклик, неквапливо прочитав повідомлення, що надійшло на вайбер, і, лишившись вдоволеним після отриманої інформації, звів погляд на оперативника: – Ви дивуєтеся, що я так відгукуюся про нього? – Новацький хитро посміхнувся, відкладаючи мобільний убік. Його хвилювання минуло так само швидко й несподівано, як і з’явилося. – І я навіть не сумніваюся, що ви мене підозрюєте.

– Не збагну, – зізнався Женя, – чому раптом вам знадобилося шукати Єгора, щойно ви вийшли з тюрми. Крім того, ви доручили людині, яка свого часу домоглася, щоб вас позбавили волі, вести якесь розслідування.

– Зверніть увагу, Єгор погодився. Думаєте, він не зрозумів би, що я проти нього щось замислив?

– Слухаю, – розмова знову перервалася. – Гроші будуть завтра. Я тебе наберу, коли вони будуть у мене на руках… У нас зараз два об’єкти: Сарни та Рокитне… Так… Добре, бувай.

– Думаю, багато років тому Єгор не помилився щодо того, хто позбавив життя коханця вашої дружини, – мовив Кир’ях, цього разу не чекаючи, поки його співрозмовник перечитає чергове повідомлення, тепер уже з месенджера. – Він був не з тих, хто в такому помиляється. Крім того, він би нізащо у світі не взявся проводити розслідування для колишнього вбивці.