Багато років тому їхні батьки були проти раннього одруження своїх дітей, тим паче, що Тані на той час виповнилося лише вісімнадцять. Найбільше претензій було до Льоші. Його батько вимагав, щоби той спершу закінчив юридичний, знайшов гарну роботу і лиш опісля створював сім’ю. Знаючи впертість власних батьків, Льоша вирішив удатися до хитрощів. Йому не вартувало особливих зусиль умовити майбутню дружину на авантюру. Пара слухняно погодилася із вмовляннями зачекати, проте за пів року оголосили, що чекають дитину. А позаяк живіт уже встигнув трішки вирости, то батьки самі наполягли на якнайшвидшому весіллі.
Попри побоювання старших, що надто ранні стосунки можуть виявитися нетривкими, шлюб Льоші й Тані досі залишався міцним. За всі роки у них не виникло серйозних суперечностей. Єдине, у чому не помилилися батьки молодого подружжя, – що ті неодмінно матимуть фінансові складнощі, особливо після народження дитини.
Пізніше ще одним шоком для батьків Войтюка стала його відмова від перспективної кар’єри юриста (хресний Тані працював у суді й міг тому посприяти). Натомість Льоша надумав податися у поліцейські. На той час він уже був одруженим самостійним чоловіком, тож цього разу йому майже не суперечили. Таня підтримала його, а для Льоші це було набагато важливішим за схвалення батьків. Ось уже шість років він працював у правоохоронних органах.
На вайбер надійшло нове фото доньки. Льоша всміхнувся, проте цього разу не відписав. Вересневі ранки стали несподівано швидко холодними, тож він поспішав до автівки – старенької Lada, яка колись належала батькові. Той подарував її на весілля, ще вісім років тому.
Оперативник привітався із сусідом, перекинувся кількома словами з приятелем із сусіднього будинку й знову пришвидшився: автівку вчора довелося припаркувати доволі далеченько від під’їзду. А все тому, що останнім часом машин побільшало, а путньої автостоянки біля старого панельного будинку у радянські часи не передбачили.
Він так і крокував – швидко й на позір безтурботно, аж поки у полі зору не з’явилася машина. Точніше, її прочинений багажник. Льоша вкляк, намагаючись збагнути, чи міг минулого вечора забути зачинити його. Та проблема ховалася у тому, що ось уже кілька днів він навіть не користувався ним.
Оперативник уважно роззирнувся, але не помітив нікого підозрілого. Лише школярі, що прямують до школи, молоді батьки, які ведуть крихітних дітей до дитсадка, та численні перехожі, які, як і він, ідуть на роботу чи навчання. Тиха спокійна вулиця.
Все, як і щоранку.
Льоша наказав собі заспокоїтися, утім про всяк випадок відкрив кобуру, перевіряючи швидкодоступність зброї. Повільно підійшов до машини.
Знов уважно роздивився, привітався зі стареньким сусідом, що важко перевалювався з ноги на ногу при ходьбі, рухаючись у напрямку запинки.
Обережно простягнув руку й різко відчинив багажник.
* * *
Рівне. Четвер, 3 вересня 2020 року. 07:36
Йому часто казали, що він страшенно блідий. Неодноразово радили перевіритися у лікаря. Він лише байдуже стенав плечима. Нетактовні знайомі прискіпливо роздивлялися його зовнішність, тому він обмежив коло свого спілкування. З часом кількість тих, з ким він був готовий спілкуватися, скоротилася до нуля. Це його аж ніяк не бентежило. Навпаки.
Чоловік мовчки роздивлявся поліцейського, який стовбичив перед своєю автівкою та стурбовано витріщався на прочинений багажник – наслідок банального пранку, метою якого було поки що просто налякати. І хоч дивився він на Войтюка, його внутрішній голос щоразу прокручував думку про те, що сімейство Склярів мусить збагнути, що вони не всесильні. І, тим паче не такі вже й тямущі слідчі, якими себе вважають.
Зрештою, як і їхні друзі.
Високе старе дерево бездоганно приховувало невідомого від допитливих очей. Він підвів банькаті очі у небо, мружачись від сонця, що все більше пригрівало. Скидалося на те, що попри прохолодний ранок, день обіцяє погідність.
Сонце він недолюблював.
Байдуже роздивився перехожих, які проминули його зовсім недалеко. Відтак розвернувся й рішуче попрямував геть. Його похилі плечі у чорній зношеній куртці зі шкірозамінника швидко віддалялися й зрештою зникли, коли чоловік нарешті завернув за ріг, оминувши шлагбаум.
* * *
Рівне. Четвер, 3 вересня 2020 року. 07:53
Перед міськвідділом, як завжди зранку, було велелюдно. Територія поволі заповнювалася службовими автівками. Хтось із поліцейських – у формі чи ж у штатському – саме приїхав на службу, а хтось збирався додому після нічної зміни.
Читать дальше